Дослідження участі України в Євробаченні
У першому кварталі 2026 року соціологічні агенції Info Sapiens та Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провели дослідження, яке виявило, що 70% українців підтримують участь у Євробаченні. Проте 58% респондентів вимагають зміни фінансування події, пропонуючи запровадити приватні спонсорські моделі або скоротити формат заходу. Опитування показало, що 71% українців вважають неможливим відокремлення творчості артистів від їхньої громадянської позиції, а 89% вимагають заборони на участь для тих, хто після 24 лютого 2022 року залишався в Росії.
Дослідження, проведене КМІС з 12 по 24 лютого 2026 року, виявило, що 27% респондентів рішуче проти участі України в Євробаченні під час війни. Серед опитаних:
- 42% наполягають на приватному фінансуванні Національного відбору;
- 16% погоджуються на використання державних коштів, але вимагають радикальних змін у форматі події;
- лише 12% респондентів вважають, що прямі витрати бюджетних коштів на організацію масштабних розважальних шоу є виправданими.
Вікова група 70 років і старше виявила найбільший скептицизм — 35% вважають участь України в конкурсі недоречною під час війни.
Серед молоді віком 18-29 років 32% підтримують участь, але лише за умови суттєвого спрощення формату. Респонденти з низьким рівнем достатку також демонструють високий рівень неприйняття — 36% категорично проти участі взагалі. Водночас, серед забезпечених верств населення лише 16% підтримують масштабне шоу, фінансоване державою. На Сході України 31% респондентів виступають проти участі, тоді як у Західних та Центральних регіонах понад 45% підтримують спонсорську модель.
Репутаційні аспекти та ставлення до артистів
Щодо репутаційних аспектів, 71% опитаних зазначили, що творчість артиста та його громадянська позиція є нерозривними. 62% вважають виступи в Росії до березня 2014 року прийнятними, проте 67% респондентів неприймають тих, хто працював у РФ у період з березня 2014 року до 24 лютого 2022 року. 89% вимагають заборони для артистів, які залишалися в Росії після 24 лютого 2022 року. Лише 3% допускають компроміси для таких осіб, а 8% вагаються у своїй позиції.
Крім того, 54% респондентів вважають, що артисти, які виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення, втратили моральне право представляти країну. Проте 28% опитаних готові легітимізувати перебування виконавців за кордоном, якщо вони займаються культурною дипломатією. В цілому, дані двох досліджень свідчать про зміну суспільної реальності та нові вимоги щодо фінансування та участі артистів у міжнародних культурних подіях.
Емпіричні дані підтверджують, що суспільство вимагає адаптації старих моделей взаємодії між державою, культурними інститутами та громадянами. Рівень суспільної толерантності до фінансування розважальних форматів за державний рахунок становить лише 12%, що свідчить про необхідність переходу на нові моделі публічно-приватного партнерства. Як зазначає команда продюсера,
суспільство виявляє зрілість та справедливість, підтримуючи тих діячів культури, які залишилися в Україні та продовжують працювати для свого народу.
Ці результати дослідження вказують на значний розрив у сприйнятті участі України в міжнародних культурних подіях під час війни. Суспільство вимагає не лише нових принципів фінансування, але й більш глибокого розуміння ролі артистів у контексті національної ідентичності та громадянської відповідальності. В умовах війни питання культурної дипломатії та репутаційних ризиків стає особливо актуальним, що підкреслює потребу в чіткому визначенні стратегій підтримки української культури на міжнародній арені.
У контексті обговорення фінансування культурних заходів, нещодавнє рішення суду щодо повернення коштів за квитки на концерт Олі Полякової викликало широкий резонанс. Це питання підкреслює важливість прозорості у витратах на розважальні події, особливо в умовах, коли суспільство вимагає змін у фінансуванні таких заходів під час війни.