Стан української діаспори в Росії
Стан української діаспори в Росії залишається критичним через системне знищення українських громадських організацій та переслідування активістів. Останні роки стали свідками ліквідації значних організацій, таких як "Об'єднання українців Росії", яка була закрита через рішення російського суду у 2012 році. Це призвело до втрати спільної діяльності українських організацій, які фактично перестали існувати у звичному вигляді. На місці ліквідованих об'єднань виникають лише квазі-українські маріонеткові структури, що існують лише на папері.
З початку повномасштабної війни Росія депортувала або перемістила на свою територію майже 20 000 українських дітей, що міжнародна комісія ООН кваліфікувала як злочин проти людяності. Станом на 17 лютого 2026 року в Україну повернуто близько 2 000 дітей, проте багато хто з них залишається в Росії. Дослідження Єльського університету виявило щонайменше 43 заклади в РФ та окупованому Криму, які займаються "інтеграцією" українських дітей.
Демографічні дані та активісти
Демографічні дані свідчать про зменшення української громади в Росії: за переписом 2021 року в країні було зафіксовано близько 1,5 млн уродженців України, що складає 1,03% населення. Це значно менше, ніж у 2010 році, коли українців налічувалося майже 3 млн (2,06% населення). Водночас, 16,5 млн осіб у Росії не зазначили свою етнічну приналежність, що становить 11,3% населення.
Активісти української діаспори, такі як Валерій Семененко, виїздять з Росії через тиск та переслідування. Семененко, який залишив країну наприкінці 2023 року, зазначає:
“Зараз займаємось проблемами українців із Росії, які виїхали звідти і мають міграційні та інші проблеми в Україні, або хочуть виїхати і не можуть, бо немає українських віз і отримати їх неможливо”. - Валерій Семененко
Після 2014 року, за словами Ірини Ключковської, стало зрозуміло, що для українців небезпечно приїжджати з Росії в Україну і відкрито висловлювати свої думки.
Історичні хвилі міграції українців до Росії, починаючи з XVII-XVIII століть до початку ХХ століття, призвели до утворення значних українських спільнот у різних регіонах, таких як Зелений Клин, де на початку XX століття українці становили 60-80% населення. Проте тепер українська діаспора в Росії, за словами колишнього українського дипломата, "втрачена для України", і це явище сталося не сьогодні, а ще у 2010 році.
На фоні цих подій, активісти, такі як В'ячеслав Бубнюк, голова організації у Владивостоці, виїжджають до Європи, де отримують статус біженця. Інші, як Андрій Зав'ялов, заступник товариства "Дніпро" в Іркутську, також покинули Росію та живуть у Канаді. В Єкатеринбурзі арештовано Олега Янчина, активіста, члена правління української автономії, що свідчить про триваюче переслідування українців в Росії.
Тривожна ситуація, в якій опинилася українська діаспора в Росії, вказує на систематичні утиски, які зазнають українці в умовах політичної репресії. Втрата організацій та активістів свідчить про серйозні виклики, які потребують термінового реагування з боку міжнародної спільноти для захисту прав українців, які перебувають у Росії, та підтримки тих, хто втратив зв'язок із батьківщиною. Ці події підкреслюють необхідність зусиль для забезпечення безпеки і прав українських громадян за кордоном, а також важливість міжнародного спостереження за ситуацією в Україні та Росії.
Ситуація з українськими дітьми в Росії викликає серйозні занепокоєння, особливо після визнання ООН депортації українських дітей злочином проти людяності. Більше інформації про цю проблему, зокрема про долю 1205 дітей, можна знайти в нашій статті про депортацію українських дітей.