Дослідження малярії у братів Медічі
Дослідження вчених з Єльського університету та палеопатологів з Пізанського університету підтвердило, що брати Медічі, кардинал Джованні та герцог Франческо, померли від малярії у 1562 та 1587 роках відповідно. Генетичний аналіз їхніх останків, проведений на основі ДНК, виявив штами Plasmodium falciparum та P. malariae, що спростувало теорію про отруєння Франческо. Це відкриття дає нове уявлення про еволюцію малярії в епоху Відродження.
Симптоми та лікування
Кардинал Джованні де Медічі помер від малярії у віці 19 років у 1562 році, після того як заразився хворобою під час подорожі на узбережжя Тоскани. В останках його кісток було виявлено новий штам Plasmodium falciparum, який містить дві унікальні генетичні мутації. Франческо де Медічі, який помер у 1587 році разом із дружиною Б'янкою Каппелло, також заразився малярією після відвідин вілли в Поджо. У його останках знайдені сліди як P. falciparum, так і P. malariae.
Дослідники вилучили ДНК з чотирьох зразків ребер: три зразки належали герцогу, один — кардиналу. Симптоми обох братів описані в архівних джерелах як febbre terzana, а методи лікування включали кровопускання. Попередні імунологічні аналізи команди Пізанського університету показали, що обидва брати були носіями P. falciparum.
“Наше дослідження є чудовим прикладом того, як ми можемо використовувати передові методи лабораторії ДНК для картографування історії цього смертельного патогену.”
Серена Туччі
Це дослідження надає важливу інформацію не лише про історію захворювання, але й про методи, які можуть бути використані для вивчення інших патогенів у майбутньому. Відкриття молекули ARK1 (Aurora-related kinase 1) є ще одним кроком у боротьбі з малярією, що підкреслює значення такого роду наукових досліджень. Брати Медічі поховані в капелах Медічі в базиліці Сан-Лоренцо у Флоренції, Італія.
Відкриття, зроблене вченими, не тільки розкриває нові аспекти історії малярії, але і демонструє важливість використання сучасних технологій для вивчення стародавніх патогенів. Це може мати значення для сучасної медицини, оскільки розуміння еволюційних змін у збудниках хвороб може допомогти у розробці нових стратегій лікування та профілактики. Вивчення генетики стародавніх зразків відкриває нові горизонти для наукових досліджень у галузі охорони здоров'я та епідеміології.