Законопроєкт № 15331 про культурний геноцид
У Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 15331, який пропонує включити знищення культури, мови та історичної пам'яті до складу злочину геноциду, вносячи зміни до статті 442 Кримінального кодексу України. Автори законопроєкту, народні депутати Микита Потураєв та Євгенія Кравчук, ініціювали внесення нових положень, що стосуються культурного геноциду.
Основні положення законопроєкту
Законопроєкт передбачає оновлення статті 442 Кримінального кодексу України, зокрема, додавання нового підпункту, що визначає поняття "культурний геноцид". До таких діянь відноситимуться:
- знищення, пошкодження або привласнення об'єктів матеріальної та нематеріальної культурної спадщини;
- систематичне позбавлення доступу до рідної мови, освіти, релігійних практик та традицій;
- руйнування історичної пам'яті або ліквідацію культурних інституцій.
Головною умовою кримінальної кваліфікації є те, що дії вчиняються навмисно з метою ліквідації культурної ідентичності групи як засобу її фізичного чи соціального знищення.
Згідно з пропозицією, покарання за такі діяння варіюватиметься від 10 до 15 років позбавлення волі, у найтяжчих випадках буде передбачене довічне ув'язнення. Також пропонується встановити покарання за заклики до таких дій — від 3 до 7 років позбавлення волі.
Ця ініціатива з'явилася на фоні нещодавньої атаки Росії на Україну 15 червня, коли найбільшого удару зазнав Київ. Зокрема, внаслідок влучання снаряда виникла пожежа на даху Успенського собору в Києво-Печерській Лаврі, об'єкті всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Пожежа завдала суттєвих пошкоджень, а святині та богослужбові предмети з лаври були евакуйовані. Наразі в Києво-Печерській лаврі тривають аварійно-відновлювальні роботи на даху Свято-Успенського собору.
Зареєстрований законопроєкт № 15331 відображає зростаючу стурбованість українського суспільства та влади щодо захисту культурної спадщини в умовах військових конфліктів. Ініціатива має на меті не лише посилення кримінальної відповідальності за дії, що завдають шкоди культурній ідентичності, а й створення правової основи для запобігання подальшим злочинам проти культури. Це може стати важливим кроком у відновленні і збереженні української культурної спадщини, що зазнала значних втрат під час війни.
У контексті захисту української культурної спадщини, важливо також звернути увагу на ініціативи держави щодо відновлення знищених війною пам’яток. Нещодавно уряд спростив процедури відновлення, що дозволить пришвидшити процес повернення культурних об'єктів до життя, підкреслюючи важливість збереження історичної пам'яті в умовах війни.