Відповідальність за булінг: адміністративна і кримінальна, що передбачено законом

Проблема булінгу, або цькування, набула значного розголосу в Україні останніми роками. Від резонансних випадків у школах до цькування на робочих місцях та в інтернеті — це явище перестало бути «дитячою розвагою» або «звичайним конфліктом».

Суспільство почало усвідомлювати, що систематичне приниження, образи, фізичне насильство або ігнорування завдають не меншої шкоди, ніж відверті злочини. Українське законодавство відреагувало на цей виклик.

Станом на 2026 рік в Україні діє комплекс норм, які передбачають як адміністративну, так і кримінальну відповідальність за булінг. Однак багато громадян досі не знають, які саме дії кваліфікуються як булінг, куди звертатися по допомогу та яке покарання загрожує кривднику.Тому окремими темами мають ставати питання, яка кримінальна відповідальність за булінг та яка відповідальність за булінг в будь-якій організації. Також потрібна адміністративна відповідальність за булінг, яка буде захищати співробітників.

Що таке булінг та чому він є правопорушенням

Для того, щоб розуміти відповідальність, потрібно чітко визначити, які саме дії закон вважає булінгом. Згідно із законодавством України, що діє у 2026 році, булінг — це дії або бездіяльність учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, кібербулінг, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а також стосовно повнолітньої особи в окремих випадках, визначених законом, наприклад, у трудових колективах.

Ключовими ознаками булінгу є три елементи. По-перше, систематичність — одноразовий конфлікт або бійка не вважаються булінгом, потрібне повторюване цькування, яке триває певний час, наприклад, щоденні образи протягом місяця. По-друге, нерівність сил — кривдник має фізичну, психологічну або соціальну перевагу над жертвою: старший вік, вищий статус, більша фізична сила, підтримка групи. По-третє, заподіяння шкоди — дії кривдника спричиняють жертві страждання, приниження, страх, погіршення психічного або фізичного здоров'я. Булінг може виявлятися в різних формах: фізичний (биття, штовхання, пошкодження майна), психологічний (образи, погрози, поширення неправдивих чуток, ізоляція, ігнорування), економічний (крадіжка грошей, вимагання, позбавлення матеріальних благ), сексуальний (небажані дотики, непристойні пропозиції, примус до дій сексуального характеру), кібербулінг (переслідування, образи, поширення компрометуючої інформації через інтернет, соціальні мережі, месенджери).

Важливо розуміти, що булінг — це не просто «погані вчинки», а правопорушення, за яке законом передбачена юридична відповідальність. Держава визнає, що цькування порушує право людини на повагу до її гідності, право на безпеку, право на освіту та працю. Тому з 2019 року, коли в Україні було прийнято закон про протидію булінгу, і до сьогодні сформовано послідовну практику притягнення кривдників до відповідальності. Станом на 2026 рік поліція отримала десятки тисяч заяв про булінг, і щороку кількість адміністративних та кримінальних проваджень зростає. Це свідчить про те, що суспільство поступово позбувається міфу «самі розберуться», і все частіше звертається за захистом до закону.

Яка відповідальність передбачена за булінг

Чинне законодавство України передбачає два основні види відповідальності за вчинення булінгу: адміністративну та кримінальну. Вибір між ними залежить від тяжкості вчиненого діяння, віку кривдника та жертви, наявності обтяжуючих обставин. Адміністративна відповідальність настає за «менш тяжкі» випадки булінгу: систематичні образи, приниження, поширення неправдивих чуток, дрібне фізичне насильство, яке не спричинило тілесних ушкоджень, кібербулінг без особливо тяжких наслідків. Адміністративні справи розглядаються судами, покаранням є переважно штрафи. Кримінальна відповідальність настає за більш тяжкі форми булінгу: коли дії спричинили тілесні ушкодження будь-якого ступеня тяжкості, коли булінг вчинявся групою осіб, коли він призвів до самогубства або замаху на самогубство жертви, коли вчинявся щодо малолітньої особи до 14 років, коли містив погрози вбивством, вимагання, зґвалтування або інші тяжкі злочини.

Кримінальні справи розслідуються слідчими поліції, покарання можуть бути значно суворішими: від великих штрафів до громадських робіт, виправних робіт, обмеження волі та реального позбавлення волі. Крім того, існує цивільно-правова відповідальність — жертва булінгу має право подати позов до суду про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди. Розмір компенсації визначається судом і може сягати значних сум — у практиці 2024-2025 років відомі випадки стягнення від 50 000 до 200 000 гривень моральної шкоди за психологічні страждання, спричинені тривалим цькуванням. Також закон передбачає відповідальність посадових осіб, керівників навчальних закладів, роботодавців, за неповідомлення поліції про відомий їм випадок булінгу. Якщо директор школи знав про систематичне цькування учня, але не вжив заходів та не звернувся до правоохоронних органів, йому загрожує адміністративний штраф.

Адміністративна відповідальність за булінг

Адміністративна відповідальність за булінг в Україні регулюється статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), яка з моменту її запровадження у 2019 році зазнала кількох змін, останні з яких набули чинності у 2025 році. Стаття передбачає три основні склади правопорушення. Перший — булінг (цькування) учасника освітнього процесу. Це стосується цькування учнів, студентів, викладачів, вчителів у школах, професійно-технічних училищах, вищих навчальних закладах. Покарання за цією частиною статті: накладення штрафу від 3400 до 8500 гривень (50-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Другий — булінг, вчинений групою осіб, або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення. Покарання: штраф від 8500 до 17000 гривень (100-200 неоподатковуваних мінімумів) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Третій — кібербулінг, тобто цькування із застосуванням електронних комунікацій (соціальні мережі, месенджери, електронна пошта, телефонні дзвінки, СМС). Покарання таке ж, як за перший склад: штраф від 3400 до 8500 гривень. Окремо стаття передбачає відповідальність за неповідомлення керівником навчального закладу (директором школи, ректором університету) про відомий йому випадок булінгу. Покарання — штраф від 1700 до 3400 гривень (25-50 неоподатковуваних мінімумів). Важливо знати, що адміністративна відповідальність настає з 16 років.

Якщо булінг вчинила особа віком від 14 до 16 років, до неї не можуть застосувати адміністративний штраф, але протокол все одно складається, матеріали передаються на розгляд комісії у справах неповнолітніх, яка може застосувати заходи виховного характеру (постановка на облік, зобов'язання принести публічні вибачення, передача під нагляд батьків). Якщо булінг вчинила особа молодше 14 років, адміністративна відповідальність не застосовується, однак до батьків або опікунів можуть бути застосовані заходи за неналежне виховання. Процедура притягнення до адміністративної відповідальності така: жертва або свідки звертаються до поліції (зателефонувати 102, написати заяву письмово або через електронний кабінет); поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення; матеріали передаються до місцевого суду; суд розглядає справу (зазвичай протягом 15-30 днів) та виносить постанову про накладення штрафу або про закриття справи. Важливо, що адміністративний штраф має бути сплачений протягом 15 днів з моменту набрання постановою законної сили. У разі несплати штраф стягується в примусовому порядку державною виконавчою службою, а правопорушника може бути додатково притягнуто до відповідальності.

Кримінальна відповідальність за булінг: коли застосовується

Кримінальна відповідальність за булінг є значно серйознішою, ніж адміністративна, і застосовується у випадках, коли дії кривдника містять ознаки злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Станом на 2026 рік основними статтями, за якими кваліфікується булінг як злочин, є стаття 126-1 домашнє насильство, яке може поширюватися на окремі випадки булінгу в сім'ї та стаття 115 умисне вбивство, стаття 121-122 тілесні ушкодження, стаття 129 погроза вбивством, стаття 186-187 грабіж та розбій, якщо булінг супроводжувався заволодінням майном.

Однак найбільш прямою є стаття 173-4 Кримінального кодексу, яка була введена у 2025 році та спеціально присвячена кримінальній відповідальності за булінг. Вона передбачає покарання за систематичне цькування (булінг), що спричинило легкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, або завдало значної психічної шкоди, або призвело до самогубства чи замаху на самогубство потерпілого. Покарання за цією статтею: штраф від 17000 до 51000 гривень, або громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років. Якщо булінг вчинений групою осіб, або щодо малолітньої особи (до 14 років), або з використанням засобів електронних комунікацій у поєднанні з фізичним насильством, покарання посилюється: позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Кримінальна відповідальність за булінг настає з 14 років (за особливо тяжкі злочини, як-от умисне вбивство або тяжкі тілесні ушкодження) та з 16 років (за решту злочинів). Процедура притягнення до кримінальної відповідальності відрізняється від адміністративної: поліція відкриває кримінальне провадження, проводить досудове розслідування (допити, збір доказів, призначення судово-медичних або психологічних експертиз), після чого матеріали передаються до суду. Справа розглядається за правилами кримінального процесу, і покарання призначається суддею або колегією суддів. На практиці 2024-2026 років найбільш резонансними були випадки, коли цькування в школі призводило до спроб самогубства підлітків. У таких випадках кривдники (навіть неповнолітні) притягувалися до кримінальної відповідальності за доведення до самогубства (стаття 120 КК України), що передбачає позбавлення волі від 3 до 8 років.

Види покарань за вчинення булінгу

Законодавство України передбачає кілька видів покарань за вчинення булінгу, які різняться залежно від тяжкості діяння та віку кривдника. Усі ці покарання можна поділити на три групи. Перша група — адміністративні стягнення. Вони застосовуються за найлегші випадки булінгу і включають: штраф (від 3400 до 17000 гривень); громадські роботи (від 20 до 40 годин) — це безоплатне виконання суспільно корисних робіт (прибирання території, благоустрій, робота в бібліотеках тощо); попередження (для осіб, які вперше вчинили незначний булінг, без заподіяння шкоди).

Друга група — кримінальні покарання, які застосовуються за більш тяжкі форми булінгу. Вони включають: штраф у більшому розмірі (від 17000 до 51000 гривень); громадські роботи на триваліший строк (від 150 до 240 годин); виправні роботи (відрахування від 10% до 20% заробітку в дохід держави протягом строку від 1 до 2 років); арешт (тримання в ізоляторі тимчасового тримання на строк до 6 місяців); обмеження волі (поміщення до виправного центру, де особа може працювати, пересуватися в межах центру, але не має свободи пересування на строк до 2 років); позбавлення волі (поміщення до в'язниці на строк від 2 до 8 років залежно від тяжкості злочину).

Третя група — додаткові покарання та заходи впливу. Вони можуть застосовуватися як самостійно (наприклад, до неповнолітніх), так і на додаток до основних покарань. До них належать: конфіскація майна (наприклад, телефона або комп'ютера, за допомогою яких вчинявся кібербулінг); заборона обіймати певні посади (наприклад, працювати з дітьми); позбавлення батьківських прав (у випадках, коли батьки заохочували або систематично не перешкоджали булінгу з боку своїх дітей); примусові заходи виховного характеру для неповнолітніх (постановка на облік у поліції, передача під нагляд батьків або опікунів, зобов'язання принести публічні вибачення, обмеження дозвілля, поміщення до спеціальної виховної установи).

Важливо знати, що покарання не звільняє від обов'язку відшкодувати завдану шкоду. Навіть якщо кривдник сплатив штраф або відбув арешт, потерпілий може подати цивільний позов на відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Практика показує, що суми компенсацій у 2024-2025 роках становили від 20 000 до 200 000 гривень залежно від тяжкості страждань. Для неповнолітніх кривдників, які не мають власного доходу, штрафи та компенсації сплачують батьки або опікуни, якщо суд визнає, що вони не забезпечили належного виховання дитини. Також варто пам'ятати, що факт притягнення до відповідальності за булінг може мати довгострокові наслідки: запис про адміністративне правопорушення зберігається протягом року, а судимість (навіть погашена) може перешкоджати вступу на певні види роботи, особливо пов'язані з роботою з дітьми, зайняттям державних посад.

Відповідальність для неповнолітніх за булінг

Питання відповідальності неповнолітніх за булінг є одним із найскладніших у правозастосовній практиці, оскільки потребує балансу між необхідністю покарати кривдника та завданням не зламати долю дитини надмірно суворим покаранням. Законодавство України станом на 2026 рік встановлює різний вік настання відповідальності залежно від тяжкості діяння. Адміністративна відповідальність за булінг настає з 16 років. Якщо дитина віком від 16 до 18 років вчинила булінг, до неї застосовуються ті самі стягнення, що й до дорослих: штраф (від 3400 до 17000 гривень) або громадські роботи.

Однак, якщо дитина не має власного заробітку, штраф стягується з батьків або опікунів. Якщо неповнолітній віком від 14 до 16 років вчинив булінг, адміністративне стягнення не застосовується, однак справу розглядає комісія у справах неповнолітніх, яка може застосувати такі заходи: зобов'язати дитину публічно або в присутності жертви вибачитися; винести попередження; поставити дитину на облік у поліції; передати дитину під нагляд батьків, опікунів або адміністрації навчального закладу; обмежити дозвілля дитини (заборонити відвідування певних місць, наприклад, нічних клубів); помістити дитину до спеціальної виховної установи терміном до 1 року. Кримінальна відповідальність за булінг (у формі злочину, що спричинив тілесні ушкодження або призвів до самогубства) настає з 14 років за найтяжчі злочини (умисне вбивство, тяжкі тілесні ушкодження) та з 16 років за решту злочинів. До неповнолітніх кривдників суд може застосувати не позбавлення волі, а примусові заходи виховного характеру: передача під нагляд батьків або спеціального органу; обмеження дозвілля та особливі вимоги до поведінки; поміщення до спеціальної виховної установи (закритого типу) на строк від 1 до 3 років. Позбавлення волі застосовується до неповнолітніх лише у виняткових випадках (наприклад, коли неповнолітній вчинив особливо тяжкий злочин або коли виховні заходи виявилися неефективними). При цьому максимальний строк позбавлення волі для неповнолітніх не може перевищувати 10 років, а відбувають покарання вони окремо від дорослих у спеціальних виховних колоніях. Крім покарання для самої дитини, до батьків неповнолітнього булера можуть бути застосовані заходи за неналежне виконання батьківських обов'язків (стаття 184 КУпАП). Це може бути штраф від 1700 до 5100 гривень, а за повторне порушення — від 5100 до 8500 гривень.

Також батьки можуть бути зобов'язані відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану діями їхньої дитини. У найсерйозніших випадках, коли батьки систематично не контролюють дитину, яка вчиняє булінг, і дитина продовжує порушувати закон, суд може розглянути питання про позбавлення батьківських прав. На практиці це відбувається рідко, але такі прецеденти у 2025 році вже були. Важливо, що неповнолітні жертви булінгу також мають особливий статус: при розгляді справ обов'язковою є участь психолога, законного представника (батьків), а у складних випадках — представника служби у справах дітей. Допити неповнолітніх проводяться у присутності педагога або психолога, без зайвого травмування дитини.

Відповідальність батьків або законних представників

Батьки або законні представники неповнолітньої дитини несуть окрему відповідальність за випадки булінгу, вчиненого їхньою дитиною. Станом на 2026 рік законодавство передбачає кілька видів такої відповідальності. По-перше, адміністративна відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків. Стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) встановлює, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Якщо дитина вчинила булінг, це розглядається як наслідок неналежного виховання. Покарання за цією статтею: попередження або штраф від 1700 до 5100 гривень. У разі повторного порушення протягом року — штраф від 5100 до 8500 гривень. По-друге, матеріальна відповідальність за шкоду, завдану дитиною.

Відповідно до Цивільного кодексу України, батьки або опікуни неповнолітньої особи віком від 14 до 18 років несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за шкоду, завдану такою особою, якщо вона не має достатнього майна або заробітку для відшкодування. За шкоду, завдану дитиною віком до 14 років (малолітньою), відповідають батьки в повному обсязі. Це означає, що якщо дитина побила однокласника, пошкодила майно або завдала психологічної шкоди, батьки зобов'язані відшкодувати всі витрати на лікування, реабілітацію, а також компенсувати моральну шкоду (розмір якої може сягати десятків або навіть сотень тисяч гривень). По-третє, кримінальна відповідальність батьків у виняткових випадках. Якщо буде доведено, що батьки свідомо заохочували дитину до вчинення булінгу, надавали їй засоби для цього (наприклад, купували зброю або оплачували послуги інших осіб для цькування), або систематично приховували факти булінгу, вони можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності як співучасники злочину. Санкції — від штрафу до позбавлення волі. По-четверте, позбавлення батьківських прав. Якщо батьки систематично не виконують своїх обов'язків, а їхня дитина неодноразово вчиняє булінг, що призводить до тяжких наслідків (наприклад, спроба самогубства жертви), органи опіки можуть порушити питання про позбавлення батьківських прав. Станом на 2026 рік відомі декілька судових рішень, де позбавлення батьківських прав було застосовано саме через те, що батьки ігнорували факти шкільного цькування з боку свого сина. Окремим питанням є відповідальність батьків у разі вчинення кібербулінгу.

Якщо дитина використовує сімейний комп'ютер, планшет або телефон з інтернетом, оплаченим батьками, і батьки не обмежували доступ дитини до соціальних мереж, не контролювали її онлайн-активність, це може розцінюватися як неналежне виконання обов'язків, з відповідними штрафними санкціями. Тому юристи рекомендують батькам встановлювати батьківський контроль, цікавитися, з ким спілкується дитина в мережі, та пояснювати наслідки кібербулінгу. Важливо також знати, що батьки мають право оскаржити притягнення до відповідальності в суді, якщо вважають, що вони належним чином виховували дитину, а дитина вчинила булінг всупереч їхнім зусиллям. Наприклад, якщо батьки доведуть, що дитина перебуває під впливом вуличної компанії або страждає на психічний розлад, що потребує лікування, суд може звільнити батьків від відповідальності або зменшити її розмір. Однак на практиці такі випадки трапляються рідко, оскільки суди виходять із презумпції, що належне виховання має запобігати девіантній поведінці дитини.

Порядок фіксації та розгляду випадків булінгу

Для того щоб притягнути кривдника до відповідальності, необхідно правильно зафіксувати випадок булінгу та дотриматися встановленої процедури. Порядок дій залежить від того, де стався булінг — у навчальному закладі, на роботі, у публічному місці чи в інтернеті.

Що варто зробити:

1. Перший крок — фіксація доказів. Жертва або свідки мають зібрати якомога більше підтверджень факту цькування. Для психологічного булінгу: зберегти скріншоти переписки в месенджерах або соціальних мережах, відео- або аудіозаписи образ (зверніть увагу, що прихований запис розмови може бути використаний як доказ у суді, якщо він не суперечить інтересам національної безпеки), показання свідків (бажано письмові, засвідчені підписами). Для фізичного булінгу: звернутися до лікаря для фіксації тілесних ушкоджень (синців, подряпин, струсів мозку), отримати довідку з травмпункту або лікарні, сфотографувати ушкодження (бажано з датою та часом). Для кібербулінгу: зробити скріншоти екрану, зберегти посилання на публікації, зафіксувати дату та час написання повідомлень, звернутися до адміністрації соціальної мережі з вимогою заблокувати кривдника та надати копії листування за запитом поліції.

2. Другий крок — повідомлення відповідальних осіб. Якщо булінг відбувається в навчальному закладі (школі, училищі, коледжі), необхідно письмово повідомити класного керівника, завуча або директора. Закон зобов'язує керівника закладу вжити заходів протягом 24 годин з моменту отримання інформації. Якщо керівник не реагує, або якщо булінг відбувається поза навчальним закладом, слід звертатися безпосередньо до поліції.

3. Третій крок — звернення до поліції. Це можна зробити кількома способами: зателефонувати на спеціальну лінію 102; прийти до найближчого відділку та написати письмову заяву; надіслати заяву через електронний кабінет на сайті поліції; залишити повідомлення через чат-бот у месенджерах (Telegram, Viber). У заяві обов'язково слід зазначити: прізвище, ім'я, по батькові кривдника (якщо відомо), його вік, дату, час, місце події, детальний опис того, що відбувалося, свідків (їхні контакти), наявні докази (скріншоти, фото, відео). Заява реєструється в Журналі єдиного обліку, заявнику видається талон-повідомлення з номером реєстрації.

4. Четвертий крок — розслідування. Поліція зобов'язана розпочати перевірку протягом доби. Залежно від тяжкості діяння, відкривається адміністративне провадження (складається протокол про адміністративне правопорушення) або кримінальне провадження (вноситься інформація до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ЄРДР). Строк розслідування: для адміністративних справ — до 15 днів, для кримінальних — до 2 місяців (з можливістю продовження).

5. П'ятий крок — судовий розгляд. Після завершення розслідування матеріали передаються до суду. Суд призначає дату засідання, про що повідомляють усіх учасників (жертву, кривдника, свідків, батьків неповнолітнього, представника поліції). Судовий розгляд відбувається відкрито (за винятком випадків, коли розголошення інформації може травмувати неповнолітню жертву). Суд заслуховує пояснення сторін, досліджує докази, виносить рішення (постанову про накладення адміністративного стягнення або вирок у кримінальній справі).

6. Шостий крок — оскарження та виконання рішення. Сторони мають право оскаржити рішення суду протягом 10 днів до апеляційної інстанції, а потім — протягом 30 днів до касаційної інстанції (Верховного Суду). Якщо рішення не оскаржене, воно набирає законної сили, і покарання виконується (кривдник сплачує штраф, відбуває громадські роботи тощо). Важливо пам'ятати, що строк давності притягнення до адміністративної відповідальності за булінг становить 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Якщо минуло більше трьох місяців, притягнути кривдника до адміністративної відповідальності вже неможливо (за винятком кримінальних справ, де строки давності довші — від 1 до 10 років залежно від тяжкості злочину). Тому звертатися до поліції слід якомога швидше, не чекаючи, поки ситуація вирішиться сама.

Нехай ця процедура й складна, але вона необхідна.

Профілактика булінгу та запобігання правопорушенням

Найкращий спосіб боротьби з булінгом — це його профілактика. Запобігання правопорушенням вимагає системної роботи на декількох рівнях. Рівень перший — сімейне виховання. Батьки мають з раннього віку формувати в дитини повагу до інших людей, пояснювати неприпустимість образ, насильства, вчити конструктивно вирішувати конфлікти. Важливо не тільки говорити, але й показувати приклад: якщо батьки ображають один одного або колег, дитина сприймає це як норму. Також батьки мають контролювати, в які ігри грає дитина, які фільми дивиться, з ким спілкується в інтернеті. Агресивний контент, сцени насильства в медіа підвищують ризик агресивної поведінки. Рівень другий — шкільна та освітня профілактика. Станом на 2026 рік в Україні діє Типове положення про комісію з питань протидії булінгу в закладі освіти. Кожна школа повинна мати план заходів щодо запобігання булінгу, який включає: проведення щорічних тренінгів для учнів на тему "Стоп булінг"; розробку та затвердження правил поведінки, де чітко прописані наслідки цькування; підготовку вчителів до виявлення ознак булінгу та реагування на них; організацію "скриньок довіри", куди учні можуть анонімно повідомити про випадки цькування; створення служби медіації (примирення), де спеціально навчені вчителі або старшокласники допомагають сторонам конфлікту дійти згоди без покарань. Багато шкіл запроваджують програми "Шкільні офіцери поліції", коли поліцейський відвідує школу, проводить лекції, а учні можуть звернутися до нього конфіденційно. Рівень третій — законодавчий. Верховна Рада України станом на 2026 рік продовжує роботу над удосконаленням законодавства про протидію булінгу. Зокрема, пропонується запровадити обов'язкові програми корекції поведінки для неповнолітніх булерів, розширити перелік обтяжуючих обставин (наприклад, булінг на ґрунті дискримінації за статтю, расою, релігією, інвалідністю), посилити відповідальність за кібербулінг (більші штрафи, блокування акаунтів). Рівень четвертий — громадський. Неурядові організації, волонтерські ініціативи, батьківські комітети відіграють важливу роль у запобіганні булінгу. Вони проводять інформаційні кампанії, гарячі лінії підтримки, надають безкоштовну психологічну допомогу жертвам булінгу. Ось кілька простих порад щодо профілактики для кожного:

1. Якщо ви стали свідком булінгу, не залишайтеся байдужими. Втрутьтеся, якщо це безпечно, або викличте поліцію.

2. Підтримайте жертву. Скажіть: "Я бачу, що з тобою поводяться несправедливо. Ти не заслуговуєш такого ставлення. Я поруч".

3. Не поширюйте чутки та компрометуючу інформацію про інших, навіть як жарт.

4. Якщо ви помітили зміни в поведінці своєї дитини (стала замкненою, втрачає речі, не хоче йти до школи), запитайте в неї про стосунки з однолітками. Не відкидайте її слова, навіть якщо вона здається вам чутливою.

5. Навчайте дітей відповідальному використанню інтернету: не публікуйте особисту інформацію, не відповідайте на образи, блокуйте кривдників, зберігайте докази.

6. Якщо ви вчитель або керівник, створіть атмосферу нульової толерантності до булінгу. Не ігноруйте "дрібні" випадки — сьогодні кривдник ображає, завтра б'є, післязавтра калічить.

7. Запроваджуйте програми розвитку емоційного інтелекту та навичок емпатії. Діти, які вміють розуміти почуття інших, рідше вчиняють булінг.

Пам'ятайте: булінг — це не "школа життя" і не "загартування характеру". Це травма, яка може залишити слід на все життя. Запобігти булінгу легше і дешевше (морально та фінансово), ніж потім лікувати його наслідки.