Дослідження відсутності супутника у Венери
Доктор Стівен Кейн з Каліфорнійського університету в Ріверсайді та його колеги запропонували нове пояснення відсутності супутника у Венери. В рамках своїх досліджень вчені використали комп'ютерне моделювання орбіти гипотетичного супутника Венери, зосереджуючи увагу на впливі гравітаційних припливів та швидкості обертання планети після її формування. Результати вказують на те, що відсутність супутника може бути наслідком природної еволюції припливів після одного гігантського удару, а не результатом додаткової катастрофічної події.
Згідно з дослідженнями, доля супутника Венери пов'язана зі швидкістю обертання планети. Якщо рання Венера оберталася зі швидкістю дня менше 12 годин, то супутник місячної маси міг би проіснувати мільярди років. В протилежному випадку, при повільнішому обертанні Венери, супутник був би зруйнований гравітацією Венери приблизно за 30 мільйонів - 1,7 мільярда років.
Дослідники змоделювали два різні підходи до розсіювання припливної енергії внутрішніми кам'янистими частинами Венери, і результати моделювань узгоджуються при повільних обертах, але розходяться при швидких обертах і масивніших супутниках.
Вплив гігантських ударів на обертання Венери
Моделі, що вивчають гігантські удари, свідчать, що сильні зіткнення можуть призвести до повільного ретроградного обертання Венери. Такі зіткнення формують диски уламків, які або падають назад на планету, або залишають супутник на межі виживання припливів.
"Венері не потрібна була катастрофа, щоб досягти того, що ми бачимо сьогодні. Виявляється, що гравітація самої планети в поєднанні зі швидкістю її обертання природним чином спричинила колапс супутника на неї." - Доктор Стівен Кейн
Дослідження також припускає, що будь-який супутник Венери, якщо він і існував, був знищений на початку історії планети. Подібні екзопланети, які обертаються поблизу своїх зірок, можуть бути нездатними утримувати великі супутники. Швейцарські вчені також змоделювали вплив удару відносно великого небесного тіла на обертання Венери, вказуючи, що 248-денне обертання планети, ймовірно, стало наслідком удару розміром з Місяць під великим кутом і високою швидкістю, який стався протягом перших 50 мільйонів років її формування.
Доктор Кейн підкреслює важливість супутників для еволюції планет, зазначаючи: "На мою думку, наявність місяця має свої переваги, але це не обов'язково для забезпечення придатності для життя. Місяць безумовно змінив те, як Земля еволюціонувала з часом, але ми не до кінця розуміємо, наскільки важлива ця роль."
Дослідження доктора Кейна і його колег є важливим внеском у розуміння еволюційних процесів планет, зокрема Венери. Відсутність супутника у Венери може мати значні наслідки для її геологічної історії та умов, що сприяють розвитку життя. Це також підкреслює, що не всі планети, які обертаються близько до своїх зірок, здатні утримувати супутники, що може впливати на їх потенціал для життя. Подібні відкриття можуть допомогти в подальшому вивченні екзопланет і їх можливостей для підтримки життя.