Нове життя для Захара
Восьмирічний Захар з Івано-Франківщини, який пів року жив без нирок на діалізі після видалення трансплантованої нирки, нарешті отримав шанс на нове життя. У березні 2024 року хлопчику провели другу трансплантацію нирки від нового донора. Після успішної операції медики змогли подолати рецидив основного захворювання, і 6 квітня Захар виписався додому.
Складний шлях до одужання
Захар проходив через серйозні випробування. У 2023 році йому була проведена перша трансплантація нирки, донором якої стала його бабуся. Проте у серпні 2023 року трансплантована нирка була видалена через септичний стан, що виник внаслідок інфікування. Як зазначила лікар Олена Клуб:
“У серпні минулого року Захар перебував на межі життя і смерті. Септичний стан виник через інфікування трансплантованої нирки, і єдиним виходом було її видалення. Після цього хлопчик був повністю ануричний і мав суворі обмеження в споживанні рідини.”
Після видалення нирки Захар перебував на постійному діалізі протягом пів року, що значно ускладнювало його життя. У березні 2024 року родина отримала повідомлення від Українського центру трансплант координації про потенційного донора. Наступного дня, після підтвердження сумісності, хлопчику провели нову операцію з пересадки нирки. Після другої трансплантації лікарі виявили ознаки рецидиву основного захворювання, але за допомогою нової схеми імуносупресивної терапії в поєднанні з плазмоферезом, рецидив було подолано.
Лікар Роман Андруневич зазначив:
“Ми застосували окремі сучасні рекомендації японських і німецьких колег, а також нову схему імуносупресивної терапії в поєднанні з плазмоферезом. Це дало позитивний результат і на сьогодні можна впевнено сказати, що рецидив подолано.”
Захар, який нарешті повернувся додому, поділився своїми думками: “Найперше, що я зроблю вдома – вип'ю з братом чаю.” Хлопчика ще чекають повторні огляди та медикаментозне лікування, але його родина сподівається на позитивні зміни в його стані.
Цей випадок підкреслює важливість трансплантації органів та сучасних медичних технологій у лікуванні важких захворювань. Незважаючи на численні труднощі, які пережив Захар, його історія є свідченням успіхів медицини та надії для багатьох сімей, які зіткнулися з подібними проблемами. Сподіваємося, що цей позитивний досвід стимулює подальший розвиток програм трансплантації в Україні та покращить доступність медичних послуг для пацієнтів, які потребують їх терміново.