Дослідження амбіполярної дифузії в дозоряному ядрі L1544
12 липня 2023 року група дослідників з Університету Кюсю та Інституту позаземної фізики товариства Макса Планка вперше зафіксувала явище амбіполярної дифузії в дозоряному ядрі L1544. Спостереження проводилися за допомогою 30-метрового радіотелескопа Інституту радіоастрономії в міліметровому діапазоні (IRAM). Дослідження опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics.
Вивчення дозоряного ядра
Об'єктом вивчення стало дозоряне ядро L1544, яке розташоване в молекулярній хмарі Тельця. Дослідники виявили різницю у швидкостях між іонами та нейтральними молекулами, яка становила близько 0,05 кілометра на секунду. Для цього використовували молекули іона діазеніліуму-d 1 та нейтральний пара-монодейтерований аміак. Виявлене явище амбіполярної дифузії послаблює магнітне поле об'єкта, що призводить до гравітаційного колапсу та народження протозірки.
Дослідження свідчить про те, що зірки, схожі на наше Сонце, формуються внаслідок стиснення щільних і холодних скупчень газу та пилу, які науковці називають дозоряними ядрами. Автори дослідження планують продовжити вивчення інших об'єктів для точнішого картографування дрейфу речовини.
- Сині лінії на ілюстрації відображають лінії магнітного поля, що викривляються внаслідок гравітаційного стиснення ядра.
- Червоні та зелені точки позначають іони та нейтральні молекулярні частинки.
- Стрілки вказують на їхній рух до центру ядра.
Ці результати можуть мати важливе значення для подальшого розуміння процесів, що відбуваються в молекулярних хмарах та формуванні зірок. Дослідження амбіполярної дифузії відкриває нові перспективи для вивчення фізичних умов, які сприяють утворенню зірок, і може допомогти в розкритті механізмів, що впливають на еволюцію галактик у всесвіті.
Дослідження, проведене в дозоряному ядрі L1544, підкреслює важливість вивчення процесів формування зірок, які відбуваються в молекулярних хмарах. Цікаво, що нещодавно телескоп Hubble виявив тисячі молодих зірок у Великій Магеллановій Хмарі, що свідчить про активні процеси зіркоутворення в інших частинах Всесвіту. Ці спостереження можуть доповнити наше розуміння еволюції галактик.