Загибель Едуарда Котенка
Загибель українського військовослужбовця Едуарда Котенка, яка сталася 17 лютого 2026 року, стала великою втратою для його родини та друзів. Едуард народився 13 грудня 1977 року в селі Сонячне, Автономна Республіка Крим. Він отримав освіту в середній школі міста Подільськ (Котовськ) Одеської області, де заклав основи своїх знань та навичок.
Після закінчення школи Едуард здобув професію інженера-енергетика в Національному університеті "Львівська політехніка". Під час навчання він також закінчив військову кафедру, що стало важливим кроком на шляху до його подальшої служби в армії. Після завершення навчання Котенко працював енергетиком на приватних підприємствах та займався підприємницькою діяльністю.
Служба та загибель
У складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Едуард Котенко боронив Україну на південно-слобожанському напрямку. Також він проходив службу у 355-му навчальному механізованому полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час виконання бойових завдань на донецькому напрямку він служив у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської.
Після загибелі Едуарда Котенка його поховали 20 лютого 2026 року на Голосківському кладовищі, на полі 34-В. У нього залишилися дружина, мати та дві доньки, які пам'ятатимуть його як відважного захисника. Загибель Едуарда стала великим ударом для його родини, яка втратила люблячого чоловіка і батька.
Загибель Едуарда Котенка підкреслює тривалість та інтенсивність військового конфлікту в Україні, а також його вплив на особисте життя військовослужбовців та їхніх родин.
Котенко, як і багато інших українських солдатів, став жертвою збройного протистояння, що триває вже кілька років. Вшанування пам'яті таких героїв є важливим елементом національної ідентичності та колективної пам’яті українського народу, що прагне до миру та стабільності.