Несподіваний біомаркер. Запах пупка може свідчити про хворобу Паркінсона й когнітивні порушення
Дата і час публікації: 24 вересня, 22:22
Німецькі дослідники з Інституту інтегральних схем Товариства Фраунгофера виявили, що запах із пупка може слугувати біомаркером для розпізнавання хвороби Паркінсона, когнітивних порушень та інших станів. Дослідження показало, що запахи пупка відрізняються у здорових людей та пацієнтів із цими захворюваннями. Результати роботи науковців були опубліковані в журналі Scientific Reports.
Методи дослідження
У дослідженні взяли участь 24 людини, серед яких:
- 6 мали хворобу Паркінсона,
- 6 — легкі когнітивні порушення,
- 6 — COVID-19,
- 6 — були здоровими.
Проби запаху брали стерильною ватною паличкою з пупка протягом приблизно 10 секунд. Після цього проби продували очищеним синтетичним повітрям, а випари скеровували в лазерний фотоакустичний спектрометр для детального аналізу. Додатково, через два тижні були взяті проби ще у трьох хворих на Паркінсон.
Пупок, як виявилось, містить відмерлі клітини шкіри, шкірне сало, піт і бактерії. Цей ділянка тіла менше контактує з милом і парфумами, порівняно з іншими частинами тіла, такими як ніс та вушна раковина. Як зазначили науковці,
«тіло виділяє певні запахи — від шкірного сала чи поту, — які слугують ранніми діагностичними попереджувальними ознаками».
Вік учасників дослідження тісно пов’язаний з діагнозом, що є обмеженням для проведеного дослідження. Також важливо зазначити, що мило, парфуми і забруднювачі довкілля можуть спотворити результати, якщо дослідження проводиться поза лабораторією. Ці фактори можуть впливати на точність та надійність отриманих даних.
Це дослідження відкриває нові перспективи в діагностиці хвороби Паркінсона та когнітивних порушень, пропонуючи альтернативний метод, який може бути менш інвазивним. Виявлення біомаркерів за допомогою запаху може стати важливим етапом у розвитку ранньої діагностики та моніторингу цих захворювань. Проте, подальші дослідження необхідні для підтвердження отриманих результатів та усунення можливих обмежень, пов'язаних із зовнішніми факторами, що можуть впливати на запахи.
Цікаво, що нещодавні дослідження також вказують на те, що курці мають менший ризик розвитку хвороби Паркінсона, що пов'язано з захисним впливом оксиду вуглецю. Це відкриття підкреслює важливість вивчення різних факторів, які можуть впливати на ризик виникнення цієї хвороби. Дізнайтеся більше про вплив куріння на ризик хвороби Паркінсона.