Артилерист Андрій Кіцера загинув у січні 2026: його шлях від АТО до боїв за Кліщіївку

Біографія Андрія Кіцери

Як повідомляє Главком: 28 січня 2026 року загинув артилерист 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ Андрій Кіцера. Його біографія та військовий шлях відображають відданість і патріотизм, а також високий рівень професіоналізму. Андрій Кіцера народився 11 червня 1972 року у Львові. Навчався у ліцеї № 46 імені В'ячеслава Чорновола Львівської міської ради, здобувши професію маляра з художньої обробки у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну. Також він навчався у Катехитично-педагогічному інституті Українського католицького університету.

Андрій проходив строкову військову службу, після чого працював майстром з інтер'єру на приватних підприємствах. Він був учасником АТО, а з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну став на захист Батьківщини. Боронив Україну на різних напрямках, зокрема на:

• миколаївському
• херсонському
• південно-слобожанському
• донецькому
• курському
• північно-слобожанському

Андрій Кіцера написав:

«Я побачив, що робить Росія, і зрозумів, що не можу сидіти вдома. Дружину й доньку я відправив до сестри. Коли вони поїхали, я тихо зібрався і пішов у військкомат. 28 лютого я вже був на комплектації.»

Відомо, що під час боїв за Кліщіївку на Донеччині розрахунок Андрія знищив одразу дві російські ББМ. За свою мужність і вміння він був нагороджений:

• відзнакою Міністерства оборони України "За зразкову службу"
• відзнакою "За знищеного ворога"
• медаллю "Участник АТО"

У грудні 2025 року його бригада опублікувала інтерв'ю з ним, де він зазначив:

«У нас людина – на першому місці. Командири не зверхні, вони слухають. Часто питають поради, бо знають, що в мене є досвід. Тут ти відчуваєш, що твої знання й руки цінують. І це дуже мотивує.»

Пам'ять про героя

Андрій Кіцера загинув 28 січня 2026 року, а поховання відбулося 24 лютого 2026 року на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87, вул. Пасічна. У Андрія залишилися дружина, донька Ліліана, брат та родина. У одному з інтерв'ю він також поділився своїми думками про війну:

«Я вихований у християнській родині. І вірю в Бога. Кожного разу, коли ми їдемо на бойове, я всю дорогу молюся. Це мене зосереджує. Я знаю, що за мене теж моляться рідні. І це мене укріплює, надає сили і впевненості.»

Андрій Кіцера залишив по собі пам'ять про мужність, самовідданість і любов до Батьківщини, а його слова

«У мирному житті я міг вигадати, придумати, зробити щось нове. Я люблю творити руками.»

підкреслюють його глибоке бажання створювати, незважаючи на жорстокість війни.

Смерть Андрія Кіцери стала ще однією втратою для українських збройних сил у контексті триваючої війни з Росією. Його відданість справі захисту країни та приклад мужності підкреслюють важливість кожного військовослужбовця у боротьбі за незалежність. Пам'ять про таких героїв, як Андрій, є важливою складовою національної ідентичності та патріотизму, що надихає нові покоління українців на підтримку своєї країни у важкі часи.