Був наймолодшим серед побратимів. Згадаймо 18-річного Володимира Шевка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Шевка. 18-річний Володимир прийняв непохитне рішення захищати Україну і наприкінці лютого 2024 року, уклавши контракт, долучився до лав третьої окремої штурмової бригади. Декілька місяців солдат провів на передовій. Загинув 12 червня біля села Нововодяне Сватівського району Луганської області. Народився Володимир Шевко 15 листопада 2005 року, навчався у ліцеї №1. Після дев'ятого класу вступив до Ковельського промислово-економічного коледжу на спеціальність "автомеханіка". Володя занадто рано подорослішав. 6 років тому вони із молодшим братом Валерієм втратили маму. Опікувалися хлопцями бабусі - Тетяна Вікторівна та Інна Юріївна, яка подолала довгу і виснажливу дорогу з Італії, щоб попрощатися з онуком, повідомили у Ковельській міській раді. Юнак мріяв учитися, працювати, хотів допомагати рідній людині, щоб їй не доводилося їздити на заробітки за кордоном. Він був оптимістом, душею компанії, мав багато друзів, завжди веселий та усміхнений. Коли хлопець озвучив своє тверде і непохитне рішення про те, що хоче бути серед тих, хто боронить країну, йому казали: "Занадто молодий". Але Володимир мав характер, наполегливо йшов до своєї мети: досягнувши повноліття - без вагань реалізував задумане. 27 лютого 2024 року юнак підписав контракт та розпочав військову службу у третій окремій штурмовій бригаді. Воїн з честю проніс через своє недовге життя звання солдата української армії, Захисника держави. Наскільки б ні було важко - не скаржився, навіть після того, як отримав контузію. Але війна дуже далека від романтики, це - страшна реальність. Це вона вкрала у нього молоде життя, його мрії, плани. Володя загинув 12 червня на Луганщині - поблизу села Нововодяне Сватівського району. В останній розмові із бабусею сказав: "Зрозумів, що я націоналіст, бо люблю тебе, люблю брата, люблю своє місто". Прощання із юним захисником України відбулося 15 червня у Ковелі. Сотні людей прийшли подякувати молодому юнакові за його військовий подвиг, сміливість, самовідданість і велику любов до своєї країни. Спочатку пройшла літія біля будинку, де жив Володимир, потім служба у храмі Святого Апостола Андрія Первозванного та громадянська панахида на площі Героїв Майдану. Поховали Володимира на Алеї почесних поховань міського кладовища у Ковелі. "Знову незмірне горе принесла війна з російськими окупантами в нашу громаду. Дуже важко сьогодні говорити про настільки юного, патріотичного, світлого хлопця Володимира Шевка в минулому часі. Всього 18 років - і вже Герой, який загинув за Україну, - звернувся до присутніх на громадянській панахиді перший заступник міського голови Тарас Яковлев, - Висловлюю щирі співчуття рідним - бабусям, братові, тітці, дідусеві". Класний керівник Володі у коледжі Наталія Рибачук пригадала, як хлопець на третьому курсі їй повідомив, що підписав контракт. Уже ніякі вмовляння, щоб він закінчив навчання, на нього не діяли. Він зробив цей усвідомлений вибір. Одногрупники, наставник завжди були з Володею на зв'язку. Він традиційно писав, що все нормально. Казав, що він наймолодший серед своїх побратимів. За день до своєї смерті запитав, чи зможе продовжити навчання у коледжі. Тоді ж було ще одне повідомлення після важкого бою: "я - живий, я один вийшов". А наступного дня Володі не стало. "Ми завжди чекали від нього звісток. Дуже важко тепер все це перечитувати. Серце крається, невимовний біль, немає слів. Вся наша родина коледжу у великій жалобі. Ми будемо згадувати, будемо пам'ятати Володю як вірного друга, добру, хорошу, позитивну людину", - сказала пані Наталія. "Главком" долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.