Чому військова промисловість ЄС має серйозні проблеми – NYT

Вторгнення Росії в Україну підштовхнуло Європу до збільшення військових витрат після десятиліть скорочення оборонних бюджетів. Зусилля Європи з розбудови власних військових потужностей і арсеналів, які були в просторі, знову стали актуальними, повідомляє The New York Times.

"Але виклики, які стоять перед Європою, стосуються не лише грошей. На шляху до більш скоординованої і ефективної військової машини стоять складні політичні і логістичні перешкоди. І вони загрожують серйозно загальмувати будь-яке швидке посилення обороноздатності Європи – навіть в умовах загострення напруженості між Росією і її сусідами", - йдеться у статті.

За словами Макса Бергманна, директора програм Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, Європа не має одного військово-промислового комплексу, але 27 таких комплексів.

НАТО ще не контролює процес закупівель обладнання, хоча визначає загальну оборонну стратегію для Європи. Кожна країна-член має свою оборонну структуру і вирішує, що купувати.

"Навіть коли вони купують один і той же німецький танк, вони будують його по-різному, щоб національна оборонна компанія могла отримати свій шматок", - сказав Бергманн.

Розподілені оборонні ринки ускладнюють оптимізацію витрат і взаємозамінність обладнання через національні кордони.

Франція і Німеччина, які мають найбільші оборонні бюджети серед країн-членів Європейського Союзу, діляться на думки щодо оборонної стратегії. Франція наполягає на розвитку власних сильних збройних сил, тоді як Німеччина віддає перевагу партнерству зі США.

За словами авторів статті, країни, такі як Польща і Німеччина, закуповують обладнання у США і азіатських союзників, а Франція активно розвиває власну оборонну промисловість для забезпечення самодостатності.

Європейська комісія також планує зміцнити європейську військово-промислову базу шляхом збільшення фінансування від європейських держав і зменшення імпорту.

Протягом останніх двох років 78% оборонного обладнання, яке купили країни ЄС, було придбано за межами блоку, переважно в американських виробників. Промислова стратегія ЄС має на меті змінити цю ситуацію і залучити європейські компанії до постачання військової техніки.

Поки Європа виробляє більше озброєнь, ніж США, вона не конкурує з американськими гігантами зброї, такими як "Боїнг" і Lockheed Martin. Тому обговорюється можливість консолідації європейських компаній для досягнення економії на масштабах і виробництва достатнього обсягу озброєнь.

Проте, такі розмови викликають дискомфорт у європейських столицях через можливі закриття компаній і втрату робочих місць.

Джерело: УНІАН