Дисидент Косів розповів про порятунок від КДБ завдяки Павлу Тичині

Спогади Михайла Косіва

Як повідомляє Главком: Народний депутат п'яти скликань Михайло Косів поділився спогадами про своє перебування у радянській тюрмі, участь у русі шістдесятників та обвинувачення за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР. Він також розповів про людей, які допомогли йому уникнути серйозніших наслідків, серед яких були Павло Тичина, Ростислав Братунь та Володимир П'янов.

Михайло Косів, відомий як дисидент і політв'язень, брав активну участь у русі шістдесятників на початку 1960-х років. У 1960 році в Києві було створено Клуб Творчої Молоді "Сучасник", президентом якого став режисер Леонід Танюк. Косів очолював Клуб "Пролісок" у Львові. Обшук у його квартирі відбувся в середині 1960-х років, де слідчий мав папку з написом "П-Ш", що розшифровувалося як "Подозрение в шпионаже". Як з'ясувалося, фактів на "шпіонаж" не було, тож Косіву пришили обвинувачення в українському націоналізмі та "Содействіє распространєнію єврєйского сіонізма". Зокрема, його обвинувачували за статті "Віч-на-віч з Кобзарем" і "Перегук геніїв. Тарас Шевченко й Іван Франко у контексті української історії", які були опубліковані за кордоном.

“Тоді я казав слідчому, що не мене треба притягувати до відповідальності за 'Содействіє распространєнію єврєйского сіонізма', а Івана Франка, рецензію якого на трактат Теодора Герцля Der Judenstadt я поширював.”

Михайло Косів

Радянська влада висунула Косіву підозру за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР, яка передбачала покарання від шести місяців до семи років позбавлення волі за "Антирадянську агітацію і пропаганду". Косів був доправлений до тюрми на Лонцького у Львові, де відсидів сім місяців. За час ув'язнення Михайло Косів мав обвинувачення без вироку суду, а за час незалежності України не був реабілітований. “Звільнити як такого, що відбув мінімальний термін покарання, визначений статтею 62 КК УРСР, і, перебуваючи на свободі, не становитиме суспільної небезпеки”, - таке формулювання було вказано в документі про звільнення, яке відбулося в березні 1966 року.

Косів завдячує своїм порятунком:

• Ростиславу Братуню, голові Львівської обласної організації Спілки письменників,
• Володимиру П'янову, голові комітету у справах роботи з молоддю,
• Павлу Тичині, радянському поету.

“З Тичиною я був знайомий заочно... Коли мене арештувало КДБ, Братунь вирушив до столиці, і вони з П'яновим пішли на зустріч з Тичиною. Вони розповіли йому про те, що сталося. Тичина набрав телефоном Першого секретаря ЦК Компартії України Петра Шелеста і доповів: 'У Львові арештували Михайла Косіва, талановитого молодого літератора',” - зазначає Косів. Як наслідок, Шелест відправив до Львова голову КДБ України генерала Віталія Нікітченка для розслідування ситуації.

Важливість історичної пам'яті

Михайло Косів продовжує залишатися важливою фігурою в українській політиці та культурі, водночас його досвід у радянській системі свідчить про репресії тих часів. 28 червня 2026 року Україна відзначатиме 30-річчя з дня ухвалення Конституції, що підкреслює важливість історичної пам'яті та боротьби за права людини.

Спогади Михайла Косіва є важливим свідченням про репресивну природу радянської влади та боротьбу за права людини в Україні. Його досвід, як частини руху шістдесятників, підкреслює значення культурної та політичної активності в умовах авторитаризму. Сьогодні, коли Україна відзначає важливі етапи своєї незалежності, такі історії нагадують про ціну свободи та необхідність збереження пам'яті про минулі репресії.

У своїх спогадах Михайло Косів також торкнувся важливих аспектів формування української ідентичності, які стали основою для розвитку національної ідеї. Детальніше про це можна дізнатися у матеріалі щодо його внеску в українську національну ідею.