До Житомира на щиті повернулася бойова медикиня Відьма. Згадаймо Тетяну Хуторну

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Тетяну Хуторну.

12 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання трагічно загинула хоробра захисниця України медикиня Тетяна Василівна Хуторна (позивний Відьма). Про це повідомила Житомирська міська рада.

Тетяна Хуторна народилася 23 березня 1986 року у Житомирі. Навчалася у загальноосвітній школі №16. Ще з юних літ Тетяна визначилася з майбутньою професією – служити суспільству і народу України. Після закінчення школи вона вступила до Національного університету внутрішніх справ України за спеціальністю "Правознавство" та здобула кваліфікацію юриста. Опісля вона проходила навчання в Житомирському училищі професійної підготовки працівників міліції і працювала в правоохоронних органах на Житомирщині.

З дитинства Тетяна Хуторна займалася спортом, мала хист до малювання, любила книги та веселі подорожі разом зі своєю родиною. Вона була сильною, вольовою, цілеспрямованою, наполегливою, мала загострене почуття справедливості, у спілкуванні з іншими була тактовною і виваженою.

Із лютого 2023 року Хуторна долучилася до лав Захисників, ставши медикинею полку "Сафарі" об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють". В війську їй дали позивний Відьма.

Про історію виникнення назви Відьма Хуторна розповідала так: "Кажуть: "Ти маєш такі очі, не схожі на всіх". Спочатку я писала рапорт на медичний взвод, а в травні перейшла до іншого батальйону, у другу роту. Там, на роботі, в деяких випадках під час служби мені говорили: "Ти, мабуть, відьма, тобі якось так везе. Коли ти виїжджаєш на виклик, все одразу виходить добре. Є розкриття, і з хлопцями ми нормально працюємо". Так от і вийшло."

У полку "Сафарі" Тетяна зустріла чоловіка, з яким планувала спільне життя після закінчення війни. Але цим планам не судилося здійснитися. Медикиня на позивний Відьма героїчно загинула під час виконання бойового завдання 12 жовтня 2024 року.

У післід прощання з бойовою медикинею Тетяною Хуторною першість 16 жовтня відбулася у Свято-Михайлівському кафедральному соборі у Житомирі.

Під час прощання з бойовою медикинею посестри розповіли, що Тетяна була розумною, веселою, обдарованою, вміла знайти орієнтир у стресовій ситуації, мріяла повернутися додому та купити будинок.

"Я познайомилася з Тетяною у лютому, коли прийшла в полк "Сафарі". Казали, що є така дівчина – Тетяна, яка дуже строга, не любить дівчат, любить бути у компанії хлопців. Але коли вона приїхала з відпустки і ми познайомилися, то я побачила, що вона була дуже чуйною, розумною, цікавою, веселою. Ми з нею потоваришували, спілкувалися, один до одного ходили в гості, у вільний час ходили в кафе. Хоч ми і жили в різних містах, але знаходили час для спілкування. Останній раз ми спілкувалися з нею під час її нагородження. Вона сказала, що це не її відзнака, а нагорода всіх хлопців. Їй не хотілося слави, вона скромна, дуже гарною людиною була. Таня в наших серцях не була, а є", – розповіла посестра Тетяни Хуторної Тетяна.

Психологиня полку "Сафарі" Оксана Кожухар розповіла, що Тетяна Хуторна була талановитою бойовою медикинею.

"Медик також повинен бути психологом, і їй це вдавалося. Для хлопців вона була взірцем. Коли при стресах треба було орієнтуватися, то Тетяна завжди знала по годиннику де і що розташоване. Вона коли бачила, що хтось втрачає орієнтир через стрес, то вміла їх зібрати. Дуже мріяла купити будинок, повернутися додому. Розказувала, які помідори в неї будуть рости. Ніколи не забувала, що вона є мамою дівчинки. На відстані підтримувала зв'язок із вчителькою і з донькою", – сказала Оксана Кожухар.

У Тетяни Хуторної залишилися батьки і донька.

"Главком" долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.