Ефект Лободи: чому в Україні люблять "перефарбованих"

Тиждень, що минає, відзначився не лише бурхливим обговоренням демо-версії громадянської війни в Росії, але й дискусіями навколо наших внутрішніх подій зокрема, концерту Світлани Лободи у Харкові. Саме туди співачка вирушила після скасування свого виступу в Києві, але зустріч виявилася не надто приємною на пікет з плакатом "Харків без Лободи" вийшла смілива дівчина Дарина, в якої Лобода вирішила дуже наполегливо дізнатися, хто ж їй за це заплатив. Але питання навіть не в тому, чому Світлана не припустилась навіть думки, що у людини може бути власна позиція, а в тому, чому досі існують ті, хто слухає її пісні, аплодує та виправдовує позицію інших "перефарбованих"? І найголовніше до чого це може призвести (спойлер: ні до чого хорошого).

Попспівачка Світлана Лобода не єдина зі своїх колег по цеху, хто активно виступав у Росії після 2014 року, а зараз публічно покаявся й на позір українізувався. Подібний сплеск несподіваного, неочікуваного патріотизму від де-факто зрадників визначають термінами "перевзувся" та "перефарбувався". І не без підстав записують до таких не лише артистів, а й політиків та медійників, котрі ще 23 лютого 2022 року працювали на проросійських майданчиках. З найбільш знайомих Нестор Шуфрич, який породив минулого року чимало інтернет-мемів, заявивши про намір узяти автомат і захищати Верховну Раду від своїх учорашніх партнерів. Та журналістка Наталя Влащенко, яка агресивно просувала навіть не проросійський, а відверто російський порядок денний з телеекранів.

Та повернемося до пані Лободи. На своєму шляху від триколора до жовто-блакитного стягу з написом "Харків залізобетон" вона унікальна тим, що ходить криво. Й раз по раз шпортається. Її вчинки нагадують позицію цугцванг шахову комбінацію. Коли будь-який хід поганого гравця з метою покращити свою ситуацію насправді лиш погіршує його становище. Хіба що реалії життя не шахова партія та загалом не інтелектуальна гра, в якій один із гравців готовий одного разу визнати свою поразку, потиснути руку супернику й зробити для себе правильні висновки.

На відміну від попдуету Потапа й Насті Каменських, Світлана Лобода вперто нічому не вчиться й виставляє себе на посміховисько кожною спробою реабілітуватися. Олексій Потапенко, він же Потап, з початком вторгнення виїхав за кордон, не зважаючи на свій призовний вік. Потім очухався, оговтався й вирішив погратися у волонтера. Та кліп "Волонтерочка" вийшов настільки скандальним, що Потап здав назад, замовк і перейшов у менш публічну площину. Настя Каменських на той момент уже не мала контактів із російським шоу-бізнесом, принаймні видимих. Та все одно вирішила мудро діяти на випередження й почала роздавати інтерв`ю в форматі "про тяжку жіночу долю в тяжкі часи". На ці ж рейки нещодавно став їхній колега Олег Винник. Виправдання свого виїзду вийшло кострубатим, навіть смішним але не мало новоствореного "ефекту Лободи".

Чесно кажучи, реакція попспіваків та співачок на масштабне російське вторгнення останнє, що в ті дні й дотепер потрібно сотням тисяч, як не мільйонам українців, цивільних та військових. Проте громадяни чомусь чекають оцінок публічних людей, до яких Світлана Лобода належала і, виявляється, досі належить. У перші дні вторгнення вона записала й виклала відео заплаканої себе, в якому просила "припинити це", звертаючись у порожнечу. Тоді ж вона промовила фразу "ми маленькі люди", після чого її прозвали в мережі "маленькою Людою". Згодом спробувала виправити комунікаційний провал але чомусь за допомогою російської журналістки, в якому назвала себе, цитата, "дєвочкою, якій бракує розуму розбиратися в політиці".

Лобода кололася, плакала, та вперто їла кактус: вирішила давати імпровізовані концерти в містах, котрі є зараз найгарячішими з усіх гарячих цього етапу війни з Росією

Наступні спроби з кимось поговорити про своє, жіноче, теж не мали успіху. Тоді пані Лобода анонсує концерт з метою зібрати гроші для лікарні Охматдит у Києві але лікарні про це не сказала, тому й концерту не сталося. Але ж 40-річна Світлана Сергіївна кололася, плакала, та вперто їла кактус: вирішила давати неоголошені, імпровізовані концерти в містах, котрі так уже сталося, є зараз найгарячішими з усіх гарячих цього етапу війни з Росією.

Ну як неоголошені… Звісно, якась команда в соцмережах працювала. Інакше б 16-річна Дарина Вдовенко не дізналася б про концерт Лободи біля харківського зоопарку (знову негативний символізм) і не вийшла б на одиночний пікет із плакатом "Харків без Лободи". Дівчину-підлітка можна було б ігнорити але не Лободі. Співачка, яка публічно вже говорить українською, уїдливо поцікавилася, хто ж проплатив Дарині акцію протесту. Вона напевне забула, що проплачені акції мають не такий вигляд: виходять парубки з кастетами чи невгамовні екзальтовані жіночки з прокляттям у бік ПЦУ. І взагалі, у випадку з такими, як Світлана Лобода, проплачуються швидше акції на її підтримку, ніж навпаки.

Про це трошки нижче. Зараз показовим є інший момент. На відео, яке облетіло мережу, чути крики з натовпу: "Харків без Лободи неможливий!" Цікаво, чому уродженку Ірпеня мешканці Харкова асоціюють із своїм містом, яке народило й дало Україні чимало творчих людей? Але навіть не в цьому справа. А в тому, що у Харкові, який Росія прицільно руйнувала з першого ж дня і обстрілює досі, бо там до кордону всього нічого, співачку-колаборантку "кричать" на свою. За аналогією, коли на Запорізькій Січі "кричали" на гетьмана.

Непряму відповідь та заразом пояснення такої поведінки дає директорка "Мистецького арсеналу" Олеся Островська-Люта в нещодавніх роздумах про суть російської культури. За її спостереженнями й висновками, Родіон Раскольников, головний герой "Злочину і кари" Федора Достоєвського не вбивця двох жінок, а занепалий янгол. Доросла людина, яка свідомо обрала злочинний шлях, але карою для якої є не суд та вирок, а публічне покаяння. Раскольников персонаж вигаданий. Проте в його епоху, як і в часи Достоєвського, публічність не підтримувалася й не поширювалася шляхом соцмереж. А навіть якби Раскольников мав прототипа, той не був артистом естради. Тож зіграти каяття з крокодиловими сльозами не зміг би.

Значна частина громадян України до вторгнення поділяла позицію Світлани Лободи та інших, хто "внє політікі" і кому "какая разница". Плещучи в долоні їй, такі люди виправдовують себе

Значна частина громадян України, і не лише в Харкові, до вторгнення поділяла позицію Світлани Лободи та інших, хто "внє політікі" і кому "какая разница". Анексію Криму та війну на Донбасі для них спровокували "майданутые бандерлоги" та інші "правосєкі". З Росією треба дружити, миритися, домовлятися. Переконаний: сидячи в підвалах та чекаючи на відбій тривоги, ці громадяни подумки винуватили в своїх бідах тих самий "нациків". Проте не ризикували висловитися вголос.

Аж тут виринає Світлана Лобода. За щось там кається, вмикає дурочку мовляв, я дєвочка, мені не до політики. Їй в унісон кожен на своєму майданчику в соцмережах підспівують такі самі занепалі янголи. І громадяни розуміють: так можна було. Не завжди треба й перефарбовуватися. Просто ввімкнути дурника в межах власних сил та можливостей. Для таких Лобода дзеркало. Плещучи в долоні їй, такі люди виправдовують себе.

Нарешті про негласну підтримку. Кримінального переслідування за виступи в Росії під час війни в Кримінальному кодексі України не існує. Є стаття про державну зраду, але гастролі під неї не підпадають. Інституту репутації в Україні досі не сформовано. Зате є улюбленці публіки, які демонструють лояльність не так до держави, як до влади. Тому державні мужі на всіх рівнях Лободу і таких, як вона, не засудять.

Ба більше: є цілком реальна перспектива, що після перемоги саме ці ось занепалі перефарбовані янголи й стануть віпагітаторами на найближчих виборах. Звісно, агітуватимуть вони за чинну владу. Адже там не бракує як перевзутих на ходу, так і тих, хто цей процес підтримує. Будьте певні, ця гра вдовгу і це спрацює. На жаль.