Експерт про кризу на Близькому Сході: чому регіональні союзи безпекові не працюють

Необхідність переосмислення регіональних безпекових структур

Як повідомляє ХВИЛЯ: Експерт з міжнародної політики Ілія Куса в ефірі політолога Юрія Романенка аналізує неефективність регіональних безпекових структур на Близькому Сході на тлі загострення конфліктів. Він зазначає, що незважаючи на наявність організацій, таких як Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, їхня здатність реагувати на сучасні виклики є вкрай обмеженою.

Куса вказує на те, що до війни з Іраном вважалося, що країни Перської затоки, зокрема арабські монархії, мають ефективні механізми для взаємної оборони та безпеки. Однак, початок конфлікту продемонстрував, що ці структури не здатні забезпечити необхідну підтримку.

«До війни з Іраном вважалося, що країни Перської затоки, монархії аравійські... у них же є регіональна організація, яку вони створили, Рада співробітництва арабських держав Перської затоки. І вважалося, і вони там дуже багато договорів підписували в рамках цієї організації, про взаємну оборону, безпеку, там якісь спільні проєкти. Почалася війна з Іраном, вони нічого не можуть зробити», - зазначає Ілія Куса.

Куса також підкреслює, що Сполучені Штати можуть діяти незалежно, що ставить країни регіону в складну позицію. «Сполучені Штати показали, що можуть і не консультуватися, а просто вступити у війну, і ти на розтяжці опинишся, як зараз, наприклад, опинився на розтяжці Пакистан, тому що у Пакистану підписаний із Саудівською Аравією договір, згідно з яким там є пункт, що вони повинні захищати один одного», - говорить він.

Однак існує невизначеність щодо того, як діяти, коли ситуація ускладнюється, наприклад, в разі конфлікту між США та Іраном.

Сучасні виклики для регіональної безпеки

Експерт порушує питання про те, як сучасні держави ставляться до міжнародних союзів, зазначаючи, що в нинішній епосі «ми живемо в епоху необов'язкових держав. Де ти в першу чергу покладаєшся на себе, а в другу чергу ти намагаєшся з кимось створити такі партнерства, які відіграватимуть роль стримуючого фактора, але не більше того».

Куса також згадує про ситуацію в регіоні, де країни, такі як Емірати, Саудівська Аравія та Оман, намагаються знайти компроміси у конфліктах, в той час як інші, як Ірак, мають різні підходи до вирішення питань проходу через Ормузьку протоку, що викликає додаткові напруження.

• «Хтось домовляється про прохід через Ормузьку протоку і платить іранцям, хтось не платить іранцям, наприклад, Ірак», - констатує він.

На тлі цих подій, Куса також зазначає, що у Пакистану залишилося нафти лише на 10 днів, що ще більше ускладнює ситуацію в регіоні. Таким чином, в умовах зростаючих конфліктів та геополітичних змін, регіональні безпекові структури стикаються з серйозними викликами, які ставлять під сумнів їхню ефективність у забезпеченні стабільності.

Цей аналіз підкреслює важливість переосмислення підходів до безпеки на Близькому Сході, де традиційні механізми взаємодії між державами виявляються недостатніми у вирішенні складних конфліктів. В умовах зростаючої залежності від зовнішніх сил, таких як США, країни регіону змушені шукати нові формати співпраці і способи забезпечення стабільності, що може вплинути на їхнє майбутнє стратегічне планування.

В умовах зростаючої напруженості на Близькому Сході важливо розуміти, як зовнішня політика США впливає на регіональну стабільність. Зокрема, криза довіри між Вашингтоном та країнами регіону може мати серйозні наслідки для глобальної безпеки, що підкреслює складність ситуації, в якій опинилися арабські держави.