Фільми та серіали про Чорнобиль – найкраще кіно про чорнобильську катастрофу та трагедію

В 1986 році в Україні сталася жахлива трагедія з великою кількістю жертв. Наслідки цієї трагедії можна помітити навіть сьогодні. Саме тому кіно про Чорнобиль настільки важкі та складні. Також фільми про чорнобильську катастрофу досить цікаві та захоплюють сюжетом. Проте фільми про чорнобильську трагедію завжди розкривають всі деталі трагедії, звісно, не без художніх домислів. 

Вибрати фільм про чорнобильську катастрофу не так складно, адже попри велику кількість таких робіт, вони зазвичай мають досить великий бюджет (тобто вони, дійсно, цікаві).  

Кращі фільми та серіали про Чорнобиль

Чорнобильська катастрофа 1986 року стала однією з найжахливіших техногенних трагедій в історії людства. Її наслідки й досі відчуваються як на території України, так і далеко за її межами. Ця подія змінила ставлення світу до ядерної енергетики, породила безліч міфів, страхів, а також стала джерелом натхнення для кінематографа.

Історії про Чорнобиль не просто відтворюють факти — вони дозволяють глибше відчути атмосферу того часу, емоції очевидців, страх і самопожертву людей, які опинилися в епіцентрі трагедії. Саме тому тема Чорнобиля настільки популярна у світовому та українському кіно: вона дає змогу переосмислити минуле, застерегти майбутнє й віддати шану тим, хто заплатив власним життям, аби врятувати інших.

Протягом останніх десятиліть було створено десятки документальних стрічок, художніх фільмів та серіалів, кожен з яких по-своєму розкриває трагедію, людей і тіні атомного вибуху. Деякі з них намагаються точно передати історичні події, інші — використовують тему Чорнобиля як фон для драм, трилерів чи навіть фільмів жахів. 

Тема Чорнобиля не втрачає актуальності вже майже 40 років. Кінематографісти з різних країн повертаються до неї знову й знову, оскільки в ній переплелися надзвичайно глибокі людські історії, політичні інтриги, наукові помилки та героїчна самопожертва. Чорнобиль — це не лише катастрофа, це подія, яка стала символом епохи, що завершилася і залишила по собі багато незакритих питань.

І якщо на початку 90-х тема була майже табуйована, то з часом вона поступово увійшла в культуру. Українські, російські, європейські та американські режисери створювали фільми й серіали, документальні й художні, що показували катастрофу з різних боків: очима ліквідаторів, мешканців Прип’яті, політиків чи навіть туристів, які багато років потому вирушають у Зону відчуження.

1. Chernobyl (2019) — мінісеріал від HBO

Цей п’ятисерійний мінісеріал від американської компанії HBO став справжньою подією у світі телебачення. Його прем'єра відбулася у травні 2019 року, і вже за кілька днів після старту він став найвищооціненішим серіалом за всю історію на IMDb.

«Chernobyl» розповідає про події, що сталися в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, а також про подальші спроби влади СРСР приховати масштаби катастрофи. У центрі сюжету — фізик Валерій Легасов, один з тих, хто намагався зупинити катастрофу й попередити ще більшу біду. У серіалі майстерно показано не лише наукові й технічні аспекти аварії, а й глибокі моральні конфлікти, страх, розгубленість і мужність звичайних людей, які опинилися на межі катастрофи.

Унікальність серіалу полягає в тому, що він став результатом глибокого дослідження: сценарист Крейг Мейзін вивчав безліч документів, свідчень очевидців, архівних матеріалів. Незважаючи на те, що в серіалі присутні вигадані персонажі, загальна картина подій подається з надзвичайною точністю. Візуально «Chernobyl» вражає — атмосфера похмурої радянської реальності, деталі побуту, архітектура, костюми — все максимально автентичне.

Цей серіал став тим продуктом, після якого світ ще раз замислився: які наслідки може мати байдужість, замовчування й системні помилки. Для багатьох глядачів він став першим серйозним зануренням у події чорнобильської трагедії.

2. Чорнобиль: Безодня (2020) — український художній фільм

«Чорнобиль: Безодня» — це перша масштабна художня стрічка українського виробництва, присвячена безпосередньо подіям у Прип’яті та на ЧАЕС. Фільм вийшов у 2020 році, і хоча викликав неоднозначну реакцію критиків, його безумовно можна вважати вагомим кроком для українського кінематографу.

У центрі сюжету — вигадана історія рятувальника Олексія, який разом зі своїм побратимом добровільно спускається у затоплений підвал реактора, щоб відвести воду й запобігти ще більшій катастрофі. Цей сюжет засновано на реальних подіях, коли троє працівників ЧАЕС дійсно зголосилися на смертельно небезпечну місію, щоб врятувати мільйони людей.

Фільм спробував поєднати драму, героїзм, особисті переживання героїв і напругу тих трагічних днів. Важливим аспектом стало використання української мови й атмосфери — глядачі мали змогу побачити не просто фільм про Чорнобиль, а саме український погляд на цю трагедію.

Хоча дехто критикував фільм за надмірну «голлівудизацію» та деякі історичні неточності, «Чорнобиль: Безодня» вартий уваги хоча б через те, що він зроблений з щирим наміром показати мужність українців, їхню жертву та справжню ціну катастрофи.

3. Chernobyl Diaries (2012) — хорор на тему зони відчуження

У 2012 році американський режисер Бред Паркер представив фільм Chernobyl Diaries, який став прикладом того, як тема Чорнобиля може використовуватися у жанрі фільмів жахів. Ця стрічка зовсім не претендує на історичну достовірність, натомість використовує антураж Зони відчуження як ідеальне місце для хорору.

Сюжет розгортається навколо групи молодих туристів, які вирішують відвідати Прип’ять у складі нелегальної екскурсії. Залишившись на ніч у закинутому місті, вони стикаються з таємничими істотами, що мешкають у тінях. Атмосфера покинутості, тиші й невідомості створює класичне тло для фільму жахів.

«Chernobyl Diaries» не є серйозною драмою чи реконструкцією подій, однак він показує, наскільки Чорнобиль став міфологізованим простором у світовій культурі. Тут зона — не просто місце трагедії, а майже жива істота, наповнена страхом, радіацією й невідомими загрозами.

Фільм викликав неоднозначну реакцію, особливо серед українських глядачів, які вважали, що використовувати таку трагедію як фон для жахів — неетично. Проте з кінематографічної точки зору стрічка цікава як приклад використання реального місця з трагічною історією в рамках жанрового кіно.

4. The Russian Woodpecker (2015) — документальний фільм

Цей фільм від українського режисера Чеда Грасія став справжнім відкриттям на міжнародному рівні, отримавши Гран-прі журі на кінофестивалі Sundance. «The Russian Woodpecker» поєднує в собі документалістику, політичний трилер та елементи конспірології. У центрі історії — український художник Федір Алєксандрович, який вирішує розслідувати, чи дійсно катастрофа на ЧАЕС була трагічним збігом обставин, чи мала глибші геополітичні або військові причини.

Назва стрічки відсилає до радянської радіолокаційної установки «Дуга», відомої також як «російський дятел» через характерний стукіт у радіоефірі, що розповсюджувався з 1976 року. Алєксандрович вважає, що аварія на ЧАЕС могла бути пов’язана з бажанням приховати провал цього дорогого та стратегічного проекту. Фільм відкрито порушує питання впливу КДБ, політичного тиску та спроб замовчування правди про причини трагедії.

Важливо, що стрічка знята вже після Революції гідності, тому вона просочена критикою до радянської спадщини та прагненням українського суспільства знайти власну ідентичність, не затьмарену російськими впливами. Це не просто фільм про Чорнобиль, а фільм про те, як минуле все ще формує сучасну Україну.

5. Чорнобиль.3828 (2011) — український документальний короткометражний фільм

Документальний фільм «Чорнобиль.3828» є надзвичайно сильним прикладом української авторської рефлексії на події чорнобильської катастрофи. Режисер Ігор Кобрин розповідає про долю 3828 людей, яких мобілізували для виконання найнебезпечнішої місії — очищення даху енергоблоку від високоактивних уламків графіту та металу.

У той час, коли радянська техніка виявилася неефективною через високий рівень радіації, саме ці люди, часто без спеціального захисту, виходили на дах і виконували завдання, ризикуючи власним життям. Більшість із них навіть не знала повного обсягу загрози, на яку вони йшли. Документальний фільм зосереджується на особистих свідченнях та спогадах учасників ліквідації, показуючи людські обличчя за офіційною статистикою.

Цей короткий за тривалістю, але глибокий за змістом фільм — це пам’ятник мужності простих українців, які пожертвували своїм здоров’ям заради порятунку мільйонів. Він не лише доповнює історичну картину катастрофи, а й розкриває емоційну сторону подій, яка часто залишається поза межами великого кіно.

6. La Supplication (2016) — екранізація книги Світлани Алексієвич

Фільм «La Supplication» — це бельгійська документальна драма, заснована на знаменитій книзі білоруської лауреатки Нобелівської премії Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього». Режисер Пол Крістофі намагається передати через екран не хронологію подій чи технічні подробиці аварії, а трагізм людського буття в умовах катастрофи, що вийшла за межі наукового осмислення.

У фільмі звучать реальні свідчення очевидців: ліквідаторів, вдів пожежників, евакуйованих мешканців Прип’яті, лікарів. Їхні історії — це глибоко особисті, емоційні розповіді про втрату, страх, біль, і при цьому — про неймовірну людську гідність. На відміну від багатьох інших фільмів, тут акцент зроблено не на видовищності, а на слові. Герої фільму, немов давні грецькі хорі, оповідають про трагічну неминучість, що поглинула ціле покоління.

Кіно естетично стримане, гіпнотичне, подекуди медитативне — воно дозволяє глядачеві прожити чужий біль, відчути мовчазний жах і водночас ніжність тих, хто опинився на руїнах цивілізації. Це кіно не про катастрофу — це кіно про людину в катастрофі.

7. The Babushkas of Chernobyl (2015) — документальний фільм про жінок, які повернулись у зону

Цей незвичний документальний фільм американських режисерок Голі Моргенсон та Робін Гессль звертає увагу не на героїзм ліквідаторів чи масштаб катастрофи, а на феномен людей, які вирішили повернутись жити у зону відчуження всупереч заборонам, логіці та здоровому глузду. Йдеться насамперед про літніх жінок — «бабусь Чорнобиля», які самовільно заселилися у свої домівки після евакуації.

Авторки досліджують, чому ці жінки — здебільшого вдівці, ветерани війни, представниці старої радянської закалки — вирішили повернутися на забруднену територію. Для них дім, сад, криниця і могили рідних важливіші за офіційні вказівки. Вони живуть у складних умовах, самостійно вирощують їжу на забрудненій землі, проте не втрачають гідності та почуття гумору.

«The Babushkas of Chernobyl» — це кіно про волю, зв’язок з рідною землею, а також про те, як по-іншому виглядає поняття «домівка» для людей, які пережили війну, голод і евакуацію. Фільм піднімає питання — чи є життя після катастрофи, і чи завжди наука має рацію там, де серце каже інше.