Готував на позиціях смаколики для побратимів. Згадаймо Олександра Ращупкіна

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо Олександра Ращупкіна.

Олександр Ращупкін, відомий як Повар, загинув 8 квітня 2023 року поблизу села Роздолівка Бахмутського району на Донеччині. Йому було 32 роки.

Олександр народився і жив у місті Старокостянтинів Хмельницької області. Він закінчив Хмельницький інститут соціальних технологій університету "Україна" в 2012 році, отримавши кваліфікацію бакалавра з фінансів і кредиту з іноземною мовою. У цивільному житті він працював менеджером з продажу побутової техніки. Він не мав сім'ї, але дуже любив своїх племінників і похресників. Він насолоджувався життям та все навколо нього. У нього було багато друзів, з якими він проводив багато часу.

Його сестра Ольга згадувала: "Сашко завжди був старанним учнем, а навчання йому легко давалося. Він завжди рано вставав, щоб зробити уроки і не розчаровувати маму та вчителів. Він був добрим, щирим, слухняним та наповненим світлом в серці хлопчиком. Він був вірним другом, веселим однокласником, завжди готовим допомогти". Олександр завжди ніжно згадував своїх учителів та однокласників, питав сестру про них у коротких розмовах.

Перед початком повномасштабного вторгнення Олександр вирішив піти на військову службу до ЗСУ. Він служив у 44-й артилерійській бригаді імені Данила Апостола. Пізніше його перевели до 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ої ОГШБр "Едельвейс". Він брав участь у обороні Бахмутського району та штурмував позиції окупантів.

Олександрова сестра згадувала: "Сашко завжди був надійним, добрим, спокійним та розумним. Його батьки виховали його в любові і навчили всьому. Здається, він все вмів! В нього не було ні "не хочу", ні "не буду", він завжди думав про те, що потрібно. Він також добре готував. Коли він був на передовій, він готував смаколики для своїх товаришів. Він також замовляв приправи та інші продукти для старшого брата, щоб харчувалися всі. Він завжди ділився з іншими". Олександр навіть зателефонував брату і попросив військову форму для свого побратима, який був сиротою і потребував допомоги.

У січні Олександр був на позиціях близько до ворога. Він мало зв'язувався з рідними, більше писав листи. Життя на передовій було важким морально і фізично. Але Олександр продовжував боротися за свободу України. Він розповідав брату про це, але не хотів хвилювати свою сестру та батька.

Олександр мріяв завести сім'ю та жити мирним життям. Але його мрія не збулася... Весь цей час він був люблячим і турботливим сином, племінником та братом. Його рідні та близькі назавжди запам'ятають його як вірного друга.

Поховали Олександра в його рідному місті. Він залишився сестрою, братом і племінниками. Його смерть була великою втратою для рідних, друзів і однокласників. Для всіх він завжди буде справжнім другом, надійним товаришем і людиною, яка завжди тримала своє слово і готова була допомогти у скрутну хвилину.

"Мій Санька був світлою та доброю людиною, яка любила своїх рідних і близьких. Його останнє відео мало назву: "Пам'ятайте мене живим". Я завжди буду пам'ятати його", - написала його старша сестра Ольга.

Вшановуємо пам'ять Олександра та всіх українців, які загинули за свободу та незалежність України.