Хлопчик помер від сказу після того, як кажан сів йому на обличчя

Трагічний випадок у Канаді

Як повідомляє Главком: 11-річний хлопчик з Канади помер від сказу після контакту з кажаном у 2024 році. Інцидент стався під час відпочинку в котеджі в Онтаріо, коли кажан сів на обличчя хлопчика під час його сну. Незважаючи на те, що батьки не звернулися по медичну допомогу одразу через відсутність видимих ушкоджень, симптоми захворювання почали з’являтися через 19 днів після інциденту.

Спочатку у хлопчика виникло німіння та набряк обличчя, що змусило лікарів призначити препарат для лікування інфекцій, викликаних вірусами герпесу. Після цього лікарі припустили параліч Белла, а також попередньо діагностували герпетичний гінгівостоматит. Однак згодом ситуація погіршилася:

• м’язи правої сторони обличчя перестали працювати;
• температура піднялася до 39°C;
• з’явилися труднощі з ковтанням;
• сплутаність свідомості;
• зорові галюцинації.

У результаті хлопчика інтубували та перевели до відділення дитячої інтенсивної терапії.

Лікарі з Університету Манітоби та департаменту педіатрії й охорони здоров'я дітей Канади запідозрили сказ, і через кілька днів аналіз підтвердив цей діагноз. Канадська агенція з інспекції харчових продуктів ідентифікувала варіант вірусу сказу, характерний для кажанів. Хлопчик помер через 17 днів після госпіталізації. В анамнезі не було алергій, контактів із хворими людьми, укусів кліщів або нещодавніх поїздок за межі країни.

Наслідки та важливість вакцинації

Згідно з даними, з 1924 року в Канаді від сказу померли 28 людей. У зв'язку з цим Канадська ветеринарна медична асоціація зазначила:

“Такий низький рівень захворюваності на сказ є результатом широких і постійних програм вакцинації, а припинення цих програм неминуче призведе до повернення хвороби.”

Будь-який безпосередній контакт людини з кажаном є підставою для проведення постконтактної профілактики сказу, оскільки після появи симптомів інфекція майже завжди є смертельною.

Цей трагічний випадок підкреслює важливість своєчасного звернення за медичною допомогою навіть при відсутності видимих ушкоджень після контакту з потенційно небезпечними тваринами. Він також нагадує про необхідність підтримки програм вакцинації, які є ключовими у запобіганні поширенню небезпечних захворювань, таких як сказ. В умовах глобалізації та зміни екосистем важливо бути обізнаними про ризики, пов'язані з дикими тваринами, та дотримуватися рекомендацій фахівців з охорони здоров'я.