Кращі фільми з Дзідзьо – найкращі ролі артиста в кіно

Складно уявити українську сцену без досить колоритного персонажа як Дзідзьо. Проте крім співу, цей виконавець ще й грає в кіно. Загалом, фільми з Дзідзьо можуть навіть сподобатись багатьом глядачам. 

Вибираючи фільми з Дзідзьо кращі, варто розуміти, що це більш комедійний виконавець. Тобто він знімається в комедіях. 

Кращі фільми з Дзідзьо

Дзідзьо, а в реальному житті — Михайло Хома, вже давно вийшов за межі образу комедійного співака з вусами та кепкою. Сьогодні це не просто артист — це ціле культурне явище, яке вміло поєднує гумор, народну мудрість, сучасну музику та акторську гру. 

В свій час це був комедійний персонаж, а вже потім його почали сприймати більш професійно. Його фільми — це окрема сторінка українського кінематографа: веселі, щирі, з впізнаваним стилем і глибоким підтекстом. Кожна стрічка за участі Дзідзьо — це не просто смішна історія, а розповідь про український характер, родинні цінності, любов, простоту й мрії.

Окремо варто сказати про те, що він зумів завоювати симпатію не лише шанувальників музики, але й кіноглядачів, які цінують справжній живий гумор і життєві історії. Знімаючись у фільмах, Михайло Хома не тільки виконує головні ролі, але й часто виступає як сценарист, режисер або продюсер. Це дозволяє йому зберігати фірмовий стиль, в якому органічно поєднуються гумор, сентиментальність і легка іронія. Пропонуємо згадати три найвідоміші фільми з Дзідзьо, які стали справжніми хітами українського кіно.

1. «Дзідзьо: Перший раз» (2018)

Цей фільм став знаковим у кар’єрі артиста. Саме «Дзідзьо: Перший раз» по-справжньому відкрив глядачеві актора Хому, а не просто музиканта в образі. Сюжет фільму розповідає про простого сільського хлопця Мішу, який живе з мамою та має дуже обмежене уявлення про світ. Йому вже за тридцять, а в житті він майже нічого не бачив — ні жінок, ні пригод, ні великого міста.

Фільм зачіпає одвічну тему: що важливіше — залишатися у звичній зоні комфорту чи наважитися на перший крок у невідоме. У комічній формі глядач спостерігає за внутрішнім переродженням героя, який уперше наважується поїхати з дому, відчути справжні емоції, закохатися, зіткнутися з життям і його труднощами.

2. «Дзідзьо: Кохання» (2020)

Другий фільм продовжив історію головного героя, але цього разу сюжет заглиблюється в тему стосунків та романтичних переживань. Назва говорить сама за себе — тут усе крутиться довкола кохання. Дзідзьо намагається розібратися у своїх почуттях, зрозуміти, що означає справжня любов, і як її не втратити.

Це не класична романтична комедія. У стилі Дзідзьо — це завжди трохи гротеску, трохи філософії, щедра порція гумору та щирі, справжні емоції. У стрічці є місце і для кумедних епізодів, і для зворушливих моментів, коли глядач починає згадувати власне перше кохання, перші сварки, ревнощі та сумніви.

3. «Дзідзьо Контрабас» (2017)

Цей фільм вважається кінодебютом Михайла Хоми як режисера та актора на великому екрані. Стрічка розповідає історію трьох друзів, які, маючи чималі борги, вирішують зайнятися контрабандою. І все було б нічого, якби не їхня невезучість, простота і нездатність до криміналу. Кожна спроба щось провернути закінчується повним фіаско, але при цьому — дуже смішно і по-доброму.

Цей фільм — про тих, кого ми всі знаємо: трохи наївні, трохи недолугі, але щирі та добрі українські хлопці, які хочуть кращого життя, але не завжди знають, як цього досягти. «Дзідзьо Контрабас» став не лише хітом прокату, а й дуже впізнаваною історією — настільки типовою, що кожен глядач знайде у героях щось від своїх знайомих чи родичів.

4. «Леді Бос» (2018)

Хоч «Леді Бос» — не цілком «фільм Дзідзьо» у класичному розумінні, де він головний герой і сюжет крутиться навколо його персонажа, проте участь Михайла Хоми в цьому проєкті стала ще одним цікавим етапом у його акторській кар’єрі. У стрічці, яка поєднує комедію з елементами мелодрами, Дзідзьо з’являється в образі яскравого, гротескного персонажа, що додає стрічці гумору та динаміки.

«Леді Бос» — це історія про жінку-керівницю, яка намагається впоратися з хаосом у компанії, яку очолила. Ситуації, в які потрапляють герої, часто абсурдні, але напрочуд знайомі кожному, хто працював у великому офісі. Тут і корпоративні інтриги, і кумедні співробітники, і типова боротьба між логікою та емоціями.

Образ Дзідзьо у цьому фільмі хоч і епізодичний, але дуже виразний — він грає не самого себе, а трохи карикатурного персонажа, який, утім, не втрачає своєї чарівності. Це була чудова нагода побачити Михайла Хому у форматі колективної гри, поруч з іншими акторами, в дещо іншому амплуа, ніж ми звикли.

5. «Дзідзьо: Рожевий на чорному» (2016)

Цей фільм — радше короткометражна трагікомедія з елементами соціального підтексту, ніж типова комедія, до яких звик глядач Дзідзьо. «Рожевий на чорному» — це доволі несподіваний та серйозний експеримент у творчості артиста, що доводить його акторську багатогранність. Михайло Хома тут виходить далеко за межі звичного образу веселого простака й відкриває себе глядачеві з іншого, глибшого боку.

Сюжет стрічки розгортається навколо образу Дзідзьо, який змушений зіткнутися з реальністю втрат, морального вибору та внутрішнього конфлікту. Тут вже менше сміху, зате більше думок, підтекстів, пауз і гіркої правди. Це історія про пошук себе, про відповідальність, про те, як легко втратити щось важливе, ганяючись за зовнішнім успіхом і глянцем.

6. Мультфільм: «Як я став святим» (2021)

«Як я став святим» — це один із найцікавіших мультимедійних експериментів, у якому взяв участь Михайло Хома. У цьому мультфільмі Дзідзьо виступає в якості голосу головного героя, і саме його харизматична манера розповіді надає анімаційній історії особливого настрою.

Сюжет мультфільму будується довкола наївного, трохи фантастичного персонажа, який, мандруючи через різні пригоди, намагається стати «святим» — не в релігійному, а в метафоричному сенсі: чистим, добрим, справжнім. Це алегорична казка для дорослих і дітей, у якій чітко читається мораль: доброта, віра в людей і щирість важливіші за будь-які матеріальні досягнення.

Голос Дзідзьо в цьому мультфільмі — це окремий герой. Його фірмове інтонування, емоційність, простота й живість надають персонажу особливої харизми. Саме завдяки манері озвучення ми сприймаємо героя не просто як мальовану фігуру, а як живу істоту з характером, почуттями і переживаннями.