Мама благала його залишитися вдома, але він поспішав до побратимів. Згадаймо Миколу Гергелюка

Кожного дня о 9 ранку в Україні вшановують пам'ять загиблих внаслідок російсько-української війни. Сьогодні згадаємо Миколу Гергелюка.

Микола народився 19 грудня 1998 року в селі Поліське Березнівського району. Виріс спокійним, веселим, розумним та працьовитим хлопцем, повідомляє Березнівська міська рада.

З 2005 по 2016 рік навчався у Поліській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Березнівського району Рівненської області. В школі Микола був успішним учнем, активно брав участь у спортивних змаганнях з волейболу і футболу, дбав про дружбу і завжди готовий був допомогти іншим.

Після закінчення школи навчався у Рівненському вищому професійному училищі № 1, де у 2018 році здобув професію "Опоряджувальник будівельний".

У мирному житті Микола був життєрадісною людиною. Він був єдиним, люблячим і турботливим сином для своїх батьків, якому завжди допомагав.

Молодий чоловік планував своє майбутнє і мріяв зробити багато речей, але не встиг, оскільки його забрала війна.

Після повного вторгнення російських окупантів на рідну землю Микола відразу повернувся в Україну з-за кордону, залишивши роботу і 18 травня 2022 року вступив на захист рідної країни від російських загарбників.

У складі сил оборони успішно проходив навчання та бойову підготовку, а в вересні 2023 року долучився до бригади спеціального призначення "Азов".

Кожного разу під час коротких відпусток мати благала сина залишитися вдома, але він відповідав, що має бути поруч зі своїми товаришами.

Микола був справжнім патріотом України, сильним, відважним і хоробрим воїном, який завжди впевнено та професійно виконував бойові завдання незважаючи на небезпеку.

26 липня 2024 року старший солдат взводу розвідки спеціального призначення помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні імені І.І.Мечникова від тяжкого поранення, отриманого 19 липня під час виконання бойового завдання на Донеччині внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Немає слів, які могли б заспокоїти біль з серць батьків через втрату єдиного сина. 30 липня Микола повернувся додому назавжди, "на щиті".

Траурний кортеж з героєм зустрічали мешканці населених пунктів громади.

У той же день відбулось прощання та поховання українського воїна в його рідному селі Поліське.

Рідні, близькі, військові, побратими, представники міської ради, односельчани та мешканці сусідніх сіл зібралися біля батьківського будинку, щоб висловити безмежну вдячність захиснику, який віддав своє життя за Україну, за кожного з нас.

Миколу Гергелюка провели до Свято-Михайлівського храму села Поліське з військовими почестями, де відбулася заупокійна служба.

Відомий на місцевому кладовищі для героя прозвучали Державний Гімн України та військовий салют.

Батькам вручили Державний Прапор України, прапор Національної гвардії України та шеврон бригади спеціального призначення "Азов".

"Главком" долучається до мовчання. Ми вшановуємо пам'ять всіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови під час національної хвилини мовчання, вшановуючи героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність держави: військовослужбовців, цивільних осіб та дітей, всіх, хто загинув під час війни з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.