Михайло Терещенко: як мільйонер-меценат став міністром та втік від більшовиків

Михайло Іванович Терещенко: Життєпис та діяльність

Як повідомляє Главком: Михайло Іванович Терещенко - український підприємець, меценат та політик, чия діяльність охоплює широкий спектр від бізнесу до політичної кар'єри у складний період історії України. Народившись 30 березня 1886 року у Києві, він став спадкоємцем значної "цукрової імперії". Його дід, Нікола Артемійович Терещенко, володів 38 цукровими заводами, що забезпечило сім'ї величезні статки. Михайло виявився різнобічною особистістю, вільно спілкуючись 13 мовами. Освіту він здобував у Київському університеті, а також у Лейпцизькому університеті, де вивчав економіку, і завершив навчання на юридичному факультеті Московського університету у 1909 році.

У 17 років Михайло успадкував сімейні статки, які оцінювалися приблизно в 70 млн крб. З 1909 по 1911 рік він працював на кафедрі римського та цивільного права Московського університету, а у 1911-1912 роках був секретарем директора імператорських театрів Теляковського. У 1913 році Терещенко разом із сестрами заснував видавництво "Сірін" і вкладав кошти в культурні проекти, зокрема понад 50 тисяч рублів у будівництво консерваторії в Києві, яка нині носить ім'я Петра Чайковського.

Політична діяльність та еміграція

Під час Першої світової війни Михайло Терещенко був уповноваженим передового загону Червоного Хреста на Південно-західному фронті, де відкрив лазарет за свій рахунок. З липня 1915 року він обіймав посаду голови Київського військово-промислового комітету, а у 1915-1917 роках - заступника голови Центрального військово-промислового комітету О. І. Гучкова. У березні 1917 року, у складі Тимчасового уряду, Михайло став міністром фінансів, а в наступні місяці - міністром закордонних справ, беручи активну участь у переговорах з Центральною Радою в Києві.

Після Жовтневого перевороту його було ув'язнено у Петропавлівській фортеці.

“Бабуся вирішила розплатитися за свободу чоловіка чудовим синім алмазом, який він їй колись подарував. Цей камінь на той час був другим за величиною в світі. Ленін відмовився від пропозиції, але Троцький в обмін на коштовність зумів організувати втечу дідуся до Європи,”

- згадує онук Мішель Терещенко. У 1923 році Михайло розлучився з дружиною Маргаритою Ноe, а у 1929 році одружився з норвежкою Еббою Хорст, з якою у 1931 році у них народився син Іван.

Після еміграції Михайло Терещенко продовжував свою фінансову діяльність у Європі. Помер він 1 квітня 1956 року у Монако. Його діяльність залишила значний слід у культурному розвитку України, зокрема у будівництві важливих архітектурних об'єктів. Серед них:

• приміщення Національного транспортного університету;
• університет ім. Карпенка-Карого;
• Національний художній музей;
• лікарня "Охматдит".

Доброчинність і внесок Терещенка в розвиток української культури зберігають його пам'ять у серцях багатьох поколінь.

Діяльність Михайла Терещенка підкреслює важливість приватного внеску в розвиток культури та соціальної інфраструктури України, особливо в контексті складних історичних періодів. Його меценатство, зокрема в галузі освіти та медицини, продовжує впливати на сучасне українське суспільство, демонструючи приклад відповідальності багатих громадян за розвиток своєї країни.