«Мир підпишемо на руїнах Кремля». Згадаймо журналіста Дмитра Сінченка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Дмитра Сінченка.

Він пішов воювати за незалежність України у перші дні повномасштабного вторгнення Росії, у лютому 2022 року. До того, як потрапити на фронт, він активно долучався до проукраїнських акцій і ініціював перейменування вулиць, назви яких пов'язані з Росією або комуністичним рухом. Дмитро Сінченко загинув, допомагаючи пораненому солдату на полі бою.

Дмитро народився 4 липня 1986 року у Кропивницькому (тоді Кіровоград). Він закінчив кібернетико-технічний коледж та Центральноукраїнський національний технічний університет. З 2010 року він очолював громадську організацію "Асоціація політичних наук". У 2022 році він закінчив навчання у Києво-Могилянській академії та отримав диплом магістра. Він також працював позаштатним кореспондентом провідних українських видань та був переможцем журналістських конкурсів.

Дмитро активно займався антикорупційними розслідуваннями, впровадженням реформ на місцевому рівні, декомунізацією та деколонізацією публічного простору. Під його керівництвом були реалізовані десятки проєктів для молоді, журналістів, депутатів місцевих рад, співробітників органів місцевого самоврядування та медичних працівників.

Друг Дмитра Сінченка Дмитро Завражний розповів, що вони разом займалися декомунізацією в області і ініціювали демонтаж пам'яток з радянськими символами. Вони брали участь у різних акціях разом: "Рух опору капітуляції", акції на підтримку незаконно ув'язнених людей, акції біля пам'ятника Шевченку та проти нападів на українську мову, вони також брали участь у перейменуванні міста.

Дмитро був журналістом, політичним аналітиком, публіцистом і блогером. Він писав для видання "Український тиждень" та співпрацював з "Радіо Свобода".

Дмитро допомагав Українській добровольчій армії ще до початку повномасштабного вторгнення. Він поїхав на фронт наприкінці грудня 2021 року і служив сержантом стрілецької роти. Він мав позивний "Перун".

Після початку повномасштабного вторгнення, він був у новоутвореному 1-му батальйоні. Після захисту Києва, його батальйон був направлений на південний напрямок, де він приєднався до руху опору "Південь" (частина УДА). Там Дмитро брав участь у боях під Правдиним та Олександрівкою. Після звільнення Херсона та правобережжя області, він воював на Донеччині.

Дмитро загинув 22 серпня 2023 року поблизу Курдюмівки на Донеччині під час виконання бойових завдань. Понад пів року його вважали зниклим безвісти, а загибель підтвердили після проведення ДНК-тесту.

Найгірше, що може статися на фронті, - це смерть. Проте вона все одно станеться, рано чи пізно.

Дмитро Сінченко

Активіст та волонтер Дмитро Завражний висловив теплі і поважні відгуки про Дмитра: "Діма був цілеспрямованим, дуже проукраїнським, завжди у гарному настрої, оптимістичним. Ми з ним разом робили багато акцій. Він завжди виходив з нами на передову. Він поважав українську мову і боровся за правду. Це людина, котра відома не тільки у нашій області. У нього світла пам'ять."

Дружина Олена Сінченко написала: "У Дмитра була одна велика любов - Україна. Він мріяв про її світле майбутнє і намагався робити все, щоб прийти до нього якомога швидше. Він був світлою, розумною, щирою, принциповою людиною".

Дмитро активно працював над ідеєю перемоги над рашизмом та просував її. Він вірив, що Росія не повинна існувати як геополітичне утворення і пропагував цю ідею як на міжнародному рівні, так і серед українських громадян. Він завжди поводився достойно та мужньо на війні і був прикладом для інших.

Главком приєднується до хвилини мовчання та вшановує пам'ять усіх загиблих громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави.