На фронті загинув колишній поліцейський зі Львова. Згадаймо Назара Островського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Назара Островського. 

25 жовтня на війні з російськими загарбниками загинув боєць 5-го батальйону спеціального призначення "Любарт" бригади НГУ "Азов", львів'янин Назар Островський. Про це повідомила його сестра Анастасія Островська.

Я б дуже хотіла ніколи не писати цих слів... Кілька днів тому у нашу родину прийшла жахлива звістка з війни. У п'ятницю, 25.10.2024, наш Назар Островський загинув... борючись за справедливість та до останнього захищаючи Україну!

написала вона.

Відомо, що Назар Островський пройшов Революцію Гідності, добровольцем відправився на фронт у зону АТО у 2014 році та віддав службі в поліції майже 10 років.

Цього літа мало б бути 10 років вислуги. Починав у 2014 років з "Азова" (тоді батальйон міліції), далі батальйон "Львів", дільничним 4 роки в секторі протидії домашньому насильству. Завершив у штурмовій бригаді Національної поліції України "Лють". Іронічно, що мобілізовуюсь в підрозділ з якого починав - рідний "Азов" в ОЗСП "Любарт", - писав Назар Островський.

Захисник захоплювався історією України та закликав не споживати російського контенту.

Анастасія Островська також процитувала слова близького друга Назара - Ігоря Колесника. Він згадує його як людину, яка "свідомо йшла туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини... продовжувати робити те, що було її фундаментальною силою: "бути там, де болить найбільше. Бути із тими, чий голос не почутий".

"...Назарчик загинув. Капітан поліцейських наук, найкращий шериф Сихова, двічі азовець, майданівець у білому пальті, випускник філософського факультету із відповідним діагнозом, романтичний цинік, впертий засранець із добрим серцем, батько сина, чоловік дружини, друг. Назар мав дивний характер, у якому чорний гумор і цинізм поєднувалися із глибинною потребою допомагати, захищати, боротися за справедливість. Не за ту справедливість, про яку розповідають політики чи єдиний телемарафон, а за ту, якої немає у квартирах темного міста. Коли він працював у відділі протидії та запобіганню сімейному насиллю, то боровся за тих, хто у повній темряві. За ту дитину, яка виростає калічкою у сім'ї алкоголіків. За дітей, чиї батьки наркомани. За тварин, чиї власники різали одне одного ножами", - пише сестра Островського.

За словами Анастасії Островської її брат свідомо йшов туди, де було найбільше згустку темряви, де горіли шини, де били дітей або студентів оці дорослі, сильні і жорстоко несправедливі "нормальні" люди.

Він, як і я, не розумів природи безпідставної жорстокості та байдужості людей, які знущалися над слабшими, викидали на вулицю домашніх тварин як меблі, не простягали руки потопаючим. Він, на відміну від мене, мав силу і рішучість, щоби в дусі головного героя "Чуми" Камю продовжувати робити те, що було його фундаментальною силою: бути там, де болить найбільше. Бути із тими, чий голос не почутий. Він умів побачити навіть крізь піджак, дипломи кандидата науки і доцента кафедри, живу людину, калічку, із таким же філософським діагнозом... - написала сестра Назара.

"Назар Островський. "Азов" (батальйон "Любарт") На щиті. Нема слів, геть не хочеться вірити... У пам'яті зринають твої "Азовські" історії 2014-15 років, та "Записки дільничного"... Легкого тобі лету та гарної музики у засвітах..." - написав військовослужбовець Орест Калиняк.

"Світла пам'ять, друже. Ти міг не йти. Ми з Назаром були знайомі з 2014. Я брав у нього інтерв'ю для "Інсайдера", й це був один із лише двох випадків, коли подружились і продовжували спілкуватися. Він був добровольцем тоді, й пішов тепер, хоча мав бронь. Хоча у нього маленька дитина" - написав про воїна український письменник і репортер Артем Чапай.

У героя залишилась дружина та маленький син та сестра.

"Главком" долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.