На війні загинув хірург з Франківська. Згадаймо Мирослава Дебенка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Мирослава Дебенка.

На війні загинув військовий хірург з Івано-Франківська Мирослав Дебенко - після початку великої війни, він повернувся з-за кордону, де працював щелепно-лицевим хірургом, і пішов боронити свій край. Про його загибель повідомили на сайті Івано-Франківського медичного фахового коледжу, де навчався і працював воїн.

Мирослав Дебенко походить з династії медиків. Його мати - викладачка медсестринства в дерматології та венерології Івано-Франківського медичного фахового коледжу, а дідусь - колишній директор медичного училища Григорій Гавриш.

"Для себе Мирослав вибрав медицину. У 2009 році закінчив з відзнакою Івано-Франківський національний медичний університет і був відданий своєму фаху. У 2012-2013 навчальному році працював викладачем хірургії", - повідомили у коледжі.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, він повернувся з-за кордону, де працював щелепно-лицевим хірургом у власній клініці, і пішов боронити свій край.

У війську він був капітаном медичної служби.

17 листопада 2022 року президент Зеленський нагородив Мирослава Дебенка орденом Данила Галицького.

Мирослав Дебенко загинув у результаті ракетного удару на Луганщині.

У вересні 2024 року він почав поглиблено вивчати англійську мову, пригадує його вчитель, доцент кафедри іноземної філології та бізнес-комунікацій Маркіян Тхір.

Викладач розповів, що Мирослав мав плани почати писати книгу про свій досвід війни.

"У нього за день могло бути кілька важких операцій, безсонні ночі посеред яких було врятовано ним не одна тисяча людей. Як казав Мирон, після 19:00 все тільки починалося. Як це все він витримував, не маю жодного поняття. Так от, я запропонував йому погратися з Chat GPT, показав, як штучний інтелект допоможе його наштовхнути на написання мемуарів. Сказав йому просто додати конкретні приклади з життя", - пише Маркіян Тхір.

Ось який текст згенерував Chat GPT про військового лікаря Мирослава: "Лікар Мирослав працював у госпіталі біля лінії фронту, де щодня приймав поранених українських військових. Російські війська не припиняли обстрілювати позиції, бомби та ракети падали майже безперервно, а артилерія й міномети звучали як постійний фон. У відділенні панували різні емоції. Мирослав звик бачити розпач на обличчях тих, хто втратив друзів, або тих, кого чекали ампутації. Але він також був свідком радісних моментів, коли військові, попри всі труднощі, змогли повернутися до життя. Кожного дня до госпіталю приходили волонтери, які приносили підтримку у вигляді ліків, їжі та теплих слів. Це додавало надії пораненим, а лікар Мирослав з оптимізмом говорив їм: 'Війна закінчиться, ми вистоїмо'. Смерті були частиною цього жорстокого конфлікту, але надія жила в кожному, хто пройшов через стіни госпіталю. Мирослав вірив: кінець війни обов'язково настане, і разом з ним - перемога".

За словами викладача, Мирон був вражений генерацією ШІ і сказав, що цей текст дуже наближений до реальності.

"Вчора (допис датовано 15 жовтня - "Главком") наш "земний ангел" перетворився на справжнього ангела. Російські ракети вразили ціль. Залишається вірити, що слова лікаря Мирослава пророчі", - додав Маркіян Тхір.

Про загибель Мирослава Дебенка на своїй сторінці у Facebook розповіла його дівчина Вікторія Білицька. Вона лікар-анестезірлог і зараз теж перебуває на службі. Вона разом з коханим Мирославом рятувала поранених військових.

"Ти врятував тисячі наших захисників, був найобережнішим серед нас, а тебе нічого не вберегло... Не змогли вберегти... Раніше я часто говорила тобі, що обіймаю серцем. А тепер ти став болем, який в'ївся в кожну клітину мого тіла. Нехай залишається. Я буду тобі писати, сподіваючись, що щось по той бік існує й ти читаєш. Бо серця я не відчуваю", - написала Вікторія Білицька.

"Главком" долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу й незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.