Нарождающийся новый мир – 4: Новая Холодная война

Американські еліти діють в різних коридорах рішень відносно російсько-української війни

По думці Нобелівського лауреата Стівена Вайнберга, спроба об'єктивного погляду на світ неминуче набуває ознак трагедії.

Ця стаття - спроба реконструкції американоцентричного погляду на події російсько-української війни, де американські еліти діють в різних коридорах рішень.

Висновки з неї досить згодні з думкою Вайнберга. Особливо якщо врахувати, що попередня Холодна війна тривала 45 років.

***

Американські владні еліти знаходяться у складному процесі вироблення найбільш прийнятного для себе рішення щодо російсько-української війни та з нею пов'язаних глобальних змін.

У публічному та непублічному просторі вони ведуть боротьбу між двома стратегіями, які можна умовно назвати "стратегією Байдена-Блінкена" та "стратегією Саллівана-Бернса".

*Ентоні Блінкен - Держсекретар США; Джейк Салліван - Консультант президента США з національної безпеки; Вільям Бернс - Директор ЦРУ.

Наприклад, "стратегія Байдена-Блінкена" передбачає надання всесторонньої допомоги Україні для розгрому армії агресора, звільнення всіх окупованих територій, відновлення меж України 1991 року, компенсацію завданої Росією шкоди. Цей план знайшов відображення в "Українській формулі миру" та зафіксований у висновках багатьох міжнародних зустрічей.

"Стратегія Саллівана-Бернса", натомість, передбачає:

• продовження підтримки України у відбитті російської агресії;
• постійний зовнішній вплив на Росію санкціями, як новими, так і посиленням контролю над вже настановленими.

У той же час:

• не дозволити повного розгрому Росії;
• не дозволити початку неконтрольованих процесів в РФ та її дезінтеграції;
• збереження контролю російською владою над ядерною зброєю та не дозволяють попадання ядерної зброї в руки терористів та сепаратистів.

На даний момент "стратегія Саллівана-Бернса" домінує.

За таким обережним, чисто бюрократичним підходом криється геостратегічний прагматичний розрахунок.

Однополярний світ передбачає глобальну відповідальність. Після Холодної війни між двома світовими політичними системами США отримали потужний стимул до розвитку, зокрема завдяки пропонуванню привабливішого майбутнього, ніж тоталітарна система СРСР і її союзники.

Щодо України, то вона фактично опинилася на передовій контакту з Світовою Системою Зла на багато років з усіма випливаючими з цього наслідками.

У цій ситуації Україна повинна:

1. Усвідомити трагічну реальність.
2. Максимально інтегруватися в сучасну та майбутню систему міжнародної безпеки.
3. Завдяки формуючійся мережевій системі міжнародної безпеки перетворити війну в високотехнологічну, мінімізуючи втрати людей.
4. Розвивати країну як максимально технологічну. Сконцентруватися на оборонних технологіях, які роблять неможливими подальші територіальні захоплення.
5. Ефективно співпрацювати з економічним, науково-технічним, військовим та дипломатичним потенціалом західних країн, які прагнуть допомогти Україні.
6. Будувати європейську правову демократичну державу.
7. Покращувати дипломатичну школу. Максимально активно виступати в міжнародному правовому просторі. Досягати вироків (поки що відсутніх) російським військовим злочинцям у міжнародних судах та домагатися компенсації за рахунок російських активів.

Автори:

Володимир Шевченко, політолог, доктор філософських наук

Андрій Саварець, аналітик, юрист, автор телеграм-каналу «Особлива думка»