НАТО в обмін на території. Чи треба це Україні?

Джерело: Телеграф

Спочатку варто згадати Залужного. Його згадують у статті британського журналу The Economist. Залужний заявив, що україно-російська війна стала стратегічним тупиком. Бойові дії наразі застоюються, і жодна сторона не має можливості змінити ситуацію на фронті. Що перед нами – довга й виснажлива окопна війна типу Ернста Юнґера.

Також була стаття в журналі Time про президента Зеленського, якого описують як втомленого і злим.

Також відбулося відвідання державного секретаря Ентоні Блінкена до Туреччини, де говорили про можливі переговори в Стамбулі щодо припинення вогню.

Потім колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен висловив думку про можливе вступ України до НАТО - але тільки з тими територіями, які вона контролює на момент припинення активних бойових дій.

На останок було інтерв’ю президента Франції Макрона, у якому він заявив, що наступний місяць буде вирішальним у війні між Україною та Росією.

А тепер керівник офісу президента України Андрій Єрмак зустрівся з радником президента США Джейком Салліваном у Вашингтоні.

Загалом, ці події та чутки можуть свідчити про підготовку до реалізації сценарію "НАТО за території" для України.

Але наскільки реальний цей сценарій? Чи зможе Україна його прийняти? Чи буде це справедливо? Які наслідки від реалізації такого сценарію? І найголовніше, чи потрібний нам такий мир і така "перемога"?

Спочатку варто зазначити, що ситуація з вступом України до НАТО зараз не є простою. Жодну країну, що перебуває в стані війни й має окуповані території, ще ніколи не приймали до НАТО. Як погодити це з 5-ю статтею НАТО? І якщо після вступу до Альянсу Росія знову нападе на Україну, як спротивиться НАТО? Як вирішити статус окупованих територій? Що робити з українцями, які там живуть?

Треба визнати, що війну важко нести для України і світу загалом. Люди кожен день гинуть, Україна руйнується. Все більше людей у Заході втомлюються від "чужої" війни. А в США наближаються президентські вибори, результаті яких досі невідомий. В Конгресі також є противники України. І питання, як з цим справитися, ще відкрите.

Тим часом, Росія протидіє санкціям і збільшує свою армію. Вона продовжує створювати нові ракети, будувати заводи для випуску зброї, імпортує снаряди з Північної Кореї...

Тарас Прохасько у своїй статті на "Збручі" говорить, що Росію розгромити неможливо. Росія діє за зовсім іншими принципами. Вона не переживає за упокорення і не має причин капітулювати. Прохасько також зазначає, що перемогою є те, що Україна виявила волю боротися, виявила бажання бути собою.

Це дійсно величезна перемога. Але більшість українців очікують іншої перемоги. Більш реальної. Вони бачать перемогу як зруйнування Кремля та суд над Путіним.

Однак, всі сценарії "замирення" мають одну проблему - вони суперечать сподіванням народу і реальності політики.

Але НАТО може запропонувати свій варіант - мир без формальної перемоги, як це було пропоновано під час Першої світової війни президентом США Вудро Вілсоном.

Звісно, все можна розв'язати і знайти компроміс. У минулому вже був подібний прецедент. Коли в 1955 році НАТО прийняла ФРН, будівля альянсу не розпалається. Втім, Німеччина тоді не воювала з кимось.

А Расмуссен обіцяє, що часткове членство не законсервує конфлікт, а натомість покаже, що Росія не може завадити Україні приєднатися до НАТО.

Це все можливо. Але мені важко уявити, як влада може оголосити втрату територій перемогою. Багато українців чекають на відновлення кордонів 1991 року й відпочинок в Криму. Не говорячи вже про помсту, відплату, справедливість і репарації. Українське суспільство має велике сподівання на ці цінності.

• Українців чекає важкий і трагічний 2024 рік
• Залужний став речником гіркої правди
• Два сценарії завершення війни