Не лише Захід має демонструвати, що Путіну не вдасться його пересидіти, а й ми самі

У 2024-му.

В кінці року традиційно питають про події поточного року (позитивні та негативні) та про перспективи наступного.

У умовах війни чіткого розподілу немає, оскільки війна - це завжди негатив, в контексті якого відбуваються всі інші процеси.

Тому правильніше говорити про важливі процеси, які сталися цього року і продовжаться у 2024-му (такі процеси є значущими), їх багато. Отже, основні з них:

1. Наше розуміння перемоги в умовах тривалої війни. Добре, що ми звертаємо увагу не лише на фронт, але й на домашній фронт. І це має важливе значення, так само як і недосяжність ззовні. Тут є можливість досягти перемоги, зокрема, у боротьбі з пострадянським форматом державних інституцій та менталітету суспільства/еліт. Згоден з Володимиром Зеленським про необхідність показу результатів. Для цього кожен має займатися своєю справою (професійно), і мають діяти правила - щоб ні влада, ні опозиція не відчували упередженості та мали рівні можливості (зокрема, опозиція).

2. Наша військова стратегія та тактика на наступних етапах війни. З можливих позитивних етапів 2023 року можна виділити:

- нашу здатність утримувати позиції;

- висунення Росії з монопольного становища у Чорному морі;

- початок спільних оборонних виробництв (в Україні, але залучено західні інвестиції та технології).

Але повністю погоджуюся з Валерієм Залужним, що 2024 рік повинен відрізнятися від 2023-го, адже інакше нас очікує те, про що він писав у статті про окопну війну та її ризики.

3. Наш шлях до Європи та НАТО. Очевидний успіх цього року, до якого долучені всі (політики - влада й опозиція, дипломати, суспільство, військові, які нас захищають) - це початок процедури приєднання України до Європейського Союзу. Буде ще багато обговорень по ходу наших подальших дій (як всередині України, так і в ЄС), але для нас це стимул здійснювати трансформації. Також, хоч воно протирічить, сам час може стати додатковим стимулом, оскільки отримання допомоги стає важчим (Денис Шмигаль звернувся до наших західних партнерів через складнощі навіть з економічними статтями) - тому ми маємо сфокусуватись на трансформаціях в межах конкретних термінів, які залежать від нас та є критеріями для подальшого руху до ЄС та НАТО.

4. Розуміння необхідності змін у економіці та управлінні в умовах війни. Це також стосується політичного процесу та комунікації. Це, можливо, найскладніше. Можна почати, наприклад, з підвищення ефективності державних підприємств та їх управління. Важливо знайти формат обговорення та прийняття рішень - дозволяти дискусії та конкуренцію як необхідну складову демократичних систем і в той же час об'єднаність всіх навколо спільних цілей, досягнення яких зміцнює нашу країну. Бажано уникати конфронтаційних підходів, особливо між владою та опозицією. Оскільки в кожній фракції є конструктивні пропозиції, включаючи фракцію Петра Порошенка, яка є найбільшою опозиційною політичною силою.

5. Особливо про комунікацію. Інколи ми впадаємо в такий спрощений стиль спілкування з суспільством. Це факт. Але це потрібно змінювати. Наприклад, запропонувати такий підхід: спершу погодити пріоритети та цілі (які підтримуються всіма), а потім шукати шляхи досягнення цих цілей (з урахуванням критики, дискусій, пропозицій, але завжди в інтересах спільних пріоритетів).

Важливо не лише показувати Заходу, що Путін не зможе перемогти, але й нам самим. Ще раз повторюю: переможе той, чий формат держави буде стабільнішим та перспективнішим.

Бажаю всім щасливого Нового року, і нехай 2024-й зробить нас сильнішими!

• Вони не зупиняться. Що треба розуміти про росіян
• 32 роки тому в нас був шанс позбутись комуністичної касти. Чому не вийшло?