Панголіна вперше зафіксували на сході Непалу

Виявлення китайського панголіна в Непалі

Як повідомляє НВ — Техно: 10 червня 2026 року дослідники підтвердили за допомогою фотопасток існування китайського панголіна в районі Сунсарі на сході Непалу. Це стало першим підтвердженням виду в цьому районі, і загальна кількість районів країни, де зафіксовано китайського панголіна, зросла до 28. Дослідження проводилося в лісі Панчаканья, який є священним громадським гаєм для місцевих індуїстських та кіратських громад.

Команда дослідників встановила дві камери виявлення руху, які чергувалися у 14 різних місцях поблизу стежок та нір протягом двох тижнів. Другої ночі камери зафіксували два коротких відеокліпи самця китайського панголіна. Перший кліп був знятий о 22:03, а другий – о 22:06, з різницею в три хвилини. Дослідники дійшли висновку, що це той самий самець панголіна.

Загрози та значення дослідження

П'ятипалі панголіни, які мешкають у Південній та Південно-Східній Азії, знаходяться під загрозою зникнення через браконьєрство, втрату середовища існування та незаконну торгівлю.

“Це дослідження надає перше підтвердження, за допомогою даних фотопасток, існування п'ятипалого панголіна в районі Сунсарі на сході Непалу” – зазначили вчені.

Присутність панголіна у цьому священному лісі збагачує екологічне значення цього міського середовища існування.

“Захист панголіна в цьому контексті є можливістю поєднати культурні цінності з усвідомленням збереження природи” – додали дослідники.

Остання непряма згадка про спостереження косумельської карликової лисиці датувалася 2001 роком. Цей новий запис про панголіна може стати важливим кроком у збереженні цього рідкісного виду в Непалі.

Виявлення китайського панголіна в районі Сунсарі підкреслює важливість проведення досліджень для збереження видів, що знаходяться під загрозою. Зростаюча кількість зафіксованих районів існування панголіна може свідчити про позитивні зміни в їхньому середовищі, а також про необхідність подальших зусиль для захисту цих тварин. Дослідження також наголошує на важливості інтеграції екологічних досліджень з культурними традиціями місцевих громад, що може підвищити обізнаність про збереження природи серед населення.