У прицілі ворога сьомий рік живуть на лінії фронту з десяток жителів Новоолександрівки.
У селі немає світла, доріг та магазинів - теж. Люди перуть руками, а телефони заряджають від сонячної батареї. До найближчого містечка болотом і під обстрілами - 7 кілометрів. Окупанти знають про цивільних, але не шкодують набоїв - частина села згоріла саме через запальні набої окупантів.
Руїна і бадилля - те, що не розбила війна - доконав вітер, дощ і мародери.
Телефони заряджають від сонячної батареї, яку подарував Червоний Хрест. До міста селяни йдуть пішки або на велосипедах.
З окупованого Первомайська, а це усього за десть кілометрів, окупанти можуть і важкою артилерією вдарити. Поки на село летять міни і кулі - кажуть українські військові. Ворог знає, що тут живуть цивільні, але усе одно стріляє.
Українські військові стоять щитом між окупантами та мешканцями села. Левову частку ударів хлопці беруть на себе - не скаржаться, не нарікають, а просто роблять свою роботу, захищають країну і цивільних.
Портал свіжих новин INKORR .
Всі права захищені.
Умови передруку та іншого використання матеріалів видання INKORR.
Партнери сайта:
«Пошук роботи за кордоном»
