Перуть руками у селі без світла та магазинів: яке життя звичайних людей біля фронту

У прицілі ворога сьомий рік живуть на лінії фронту з десяток жителів Новоолександрівки.

Так поруч з лінією фронту

У селі немає світла, доріг та магазинів - теж. Люди перуть руками, а телефони заряджають від сонячної батареї. До найближчого містечка болотом і під обстрілами - 7 кілометрів. Окупанти знають про цивільних, але не шкодують набоїв - частина села згоріла саме через запальні набої окупантів.

Руїна і бадилля - те, що не розбила війна - доконав вітер, дощ і мародери.

Телефони заряджають від сонячної батареї, яку подарував Червоний Хрест. До міста селяни йдуть пішки або на велосипедах.

Війна біля цього села зовсім близько

З окупованого Первомайська, а це усього за десть кілометрів, окупанти можуть і важкою артилерією вдарити. Поки на село летять міни і кулі - кажуть українські військові. Ворог знає, що тут живуть цивільні, але усе одно стріляє.

Ворог постійно нагадує про себе

Українські військові стоять щитом між окупантами та мешканцями села. Левову частку ударів хлопці беруть на себе - не скаржаться, не нарікають, а просто роблять свою роботу, захищають країну і цивільних.