Пішов із життя голова Верховної Ради кінця 90-х Олександр Ткаченко

Український політик та ексголова Верховної Ради Олександр Ткаченко помер на 85-му році життя. Цю інформацію повідомив журналіст Микола Канішевський, який працював поруч з Ткаченком як прес-секретар голови Верховної Ради. “Пішов з життя легендарний Олександр Миколайович Ткаченко. Він був головою Верховної Ради наприкінці 1990-х, учасником опозиційної президентові Кучмі ‘Канівської четвірки’ і автор фрази ‘я не перший, але й не другий’. Так він відповів на питання хто в Україні головніший: президент чи голова парламенту?”, - написав Канішевський.

Ткаченко народився у Черкаській області. Він працював на міністерських посадах в уряді УРСР у другій половині 80-х років та на початку 90-х. Також він був заступником голови уряду. З 1994 року працював у парламенті, спочатку як депутат від Селянської партії, а з 2002 року - від Комуністичної партії.

“Я не перший, але й не другий”

Ткаченко протистояв президенту Леоніду Кучмі. Його запам'ятали його фразою: “Я не перший, але й не другий”. Він відповів на запитання, хто в Україні головніше - президент чи голова парламенту.

Ткаченко був членом “Канівської четвірки” - політичної коаліції чотирьох опозиційних кандидатів на президентських виборах восени 1999 року, що стояла на противагу Леоніду Кучмі. Заключні роки життя політик перебував у важкому стані та користувався інвалідним візком. Прощання з ним відбудеться 6 січня в ритуальній залі в Феофанії.

Улітку 1999 року, напередодні президентських виборів, на Черкащині в Каневі чотири політики оголосили про створення першої політичної коаліції в історії незалежної України - “Канівської четвірки”. Вона включала Олександра Ткаченка, Євгена Марчука, Олександра Мороза та мера Черкас Володимира Олійника. Згідно з угодою, вони мали підтримати одного кандидата. Але після того, як зробили заяву про Євгена Марчука, Олександр Мороз відмовився від угоди і сам пішов у президентську гонку. В результаті на виборах восени 1999 року виборцям довелося обирати Леоніда Кучму або Петра Симоненка.