Противний Путін, Сталін у брудних штанях і сітки для ЗСУ: як живе найстаріша волонтерка України

У Житомирській області 103-річна Любов Ярош разом із доньками та сусідами активно допомагає Збройним силам України, плетучи кікімори та маскувальні сітки. Вона є найстарішою волонтеркою України і пережила Голодомор та Другу світову війну.

У своєму будинку в селі Ходорків Любов Ярош створила волонтерський центр, де мешканці об'єднуються, щоб надавати допомогу українським захисникам. Кореспондентка Gazeta.ua відвідала Ходорків, дізнавшись більше про життя та допомогу 103-річної жінки. Вона також запитала про дуже складні моменти української історії, які сама Любов пережила, зокрема - про Голодомор.

Любов Ярош, одягнена у свій червоний халат, блакитний фартух, темно-синій кардиган та бузкову квітчасту хустку з повним уваженням надає допомогу волонтерам. Незважаючи на вік та обмеження зі зором та слухом, вона є жвавою та гостинною жінкою.

Українські захисники отримують допомогу

З моменту початку волонтерської діяльності у Любові, вона почала розбирати мішки на нитки, які використовують для плетіння костюмів українських захисників. Кікімори та маскувальні сітки створюються разом з її доньками та сусідкою.

За рік вони вже встигли створити 38 кікімор та передавати їх українським солдатам на передову. Матеріали для виготовлення костюмів й кікімор постачає місцева волонтерка. Любов Ярош дуже хоче, щоб ця війна скоро завершилась, але вона продовжує допомагати волонтерам поки є така можливість.

Любов також розповідає про страшний період Голодомору, який вона пережила в свої 12 років. Усі страждали від голоду, але особливо важко було дітям. Багато дітей та дорослих померло від голоду, а родина Любови була серйозно постраждала. Вони їли листя, кропиву та блінчики з картоплі.

Після Голодомору життя трохи налагодилося, але виникли інші випробування, такі як репресії. Любов розповідає, як хороших людей неправомірно забирали на приписку їдучи обідати та як їх так легко засуджували на довгі терміни.

Після війни Любов переїхала до Києва, де працювала нянею у єврейської родини. Після війни вона повернулася в рідне село Ходорків, де жила працюючи на залізниці. Любов запам'ятала часи, коли на Донбасі були німці та про жахи окупації.

Вона розповідає, як німці дуже відрізнялися від росіян, які знищили Україну та приносять страждання українським солдатам. Любов Ярош ніколи не знала росіян та не хоче з ними мати нічого спільного. Вона також ділиться, що українців називають "бандерами" та як сім'ї роз'єднуються через політичні події.

У свої 19 років Любов переїхала до Києва, де працювала нянею. Однак, після війни вона повернулася до села Ходорків та розпочала роботу в колгоспі. Уже понад 30 років вона працювала на залізниці, допоки не переїхала до Ходоркова.

Народження дітей та допомога волонтерам

Любов має чотирьох дітей і її наймолодша дочка, Галина, живе з нею у Ходоркові і займається доглядом за своєю матір'ю. Вона вирішила допомагати українським захисникам разом з матір'ю та сусідкою. Галина шиє білизну та маскхалати, використовуючи стару швейну машину, яка служить вже понад 100 років.

Любов і її родина мають глибоке розуміння того, як важлива підтримка для українських солдатів на передовій. Вони продовжують свою волонтерську діяльність і надають неоціненну допомогу, допоки воїни не повернуться додому.