Російська атака знищила павільйон кіностудії Довженка з інтер’єрами будинку Слово, це вже четверта шкода
Трагедія кіностудії Довженка
Як повідомляє Рубрика — Суспільство: Унаслідок російської атаки в ніч проти 20 листопада 2026 року було знищено павільйон кіностудії Довженка, у якому відтворили інтер'єри харківського будинку Слово. Цей павільйон використовувався під час зйомок фільму «Будинок Слово. Нескінчений роман». У ньому було створено простір, де в 1920–1930-х роках жили та працювали українські письменники. Павільйон включав їдальню, кабінет Миколи Хвильового та кав'ярню Пок.
Ця атака стала вже четвертою за рахунком, коли кіностудія Довженка зазнала пошкоджень через російські агресивні дії. Попередні атаки відбулися:
- 2 червня 2026 року;
- 15 червня 2026 року.
15 червня того ж року росіяни здійснили масовану комбіновану повітряну атаку по Києву, що призвело до значних пошкоджень будівлям, інженерним мережам та об'єктам культурної спадщини на території кіностудії. Під час цієї атаки у костюмному цеху виникла пожежа, внаслідок якої знищено найбільшу й найстарішу костюмну колекцію України.
19 червня 2026 року на території кіностудії відбулася толока, під час якої волонтери прибирали наслідки атаки. З 1 липня 2026 року розпочалися першочергові аварійно-відновлювальні роботи після атак, що сталися 2 та 15 червня.
Тарас Томенко, представник кіностудії, прокоментував ситуацію: "Тут розміщувалася їдальня, де колись обідали наші письменники у двадцяті-тридцяті роки. Там був кабінет Хвильового, там була кав'ярня 'Пок'. Цього всього зараз немає".
Ця подія підкреслює складну ситуацію, в якій опинилася українська культурна спадщина в умовах війни. Кіностудія Довженка, як важливий центр українського кінематографу, не лише зазнає фізичних руйнувань, але й втрачає історичні артефакти, які мають величезне культурне значення. Відновлення та збереження культурних об'єктів стає важливим етапом у відновленні національної ідентичності та пам'яті про українських митців.
Тарас Томенко також зазначив: "Це була не просто знімальна локація, а простір, де оживала історія українських митців. Ми втратили павільйон, але не втратили можливості творити далі. Українське слово неможливо знищити".
Читайте також

