Російський окупант за два тижні в полоні ЗСУ заговорив українською та попросив громадянство

Історія російського полоненого

Як повідомляє Главком: Боєць Президентської бригади імені Богдана Хмельницького Віталій з позивним Лис поділився цікавою історією про російського полоненого, який, перебуваючи два тижні з українськими військовими, почав говорити українською, пропонував допомогу та висловлював бажання отримати громадянство України. Цю інформацію було оприлюднено на YouTube-каналі бригади.

За словами Віталія, російський окупант заблукав і вийшов на українську позицію під час боїв. "Збоку до нас зайшов. Прийшлось його трохи заспокоїти, щоб не демаскувати нашу позицію", - розповів боєць. Після цього полоненому було запропоновано вибір: загинути або здатися в полон. "Я його вхопив за автомат і потягнув на себе. Він упав, руки підняв і кричить: Я свой, я свой!" - згадує Віталій.

Спілкування з полоненим

Протягом двох тижнів полонений залишався з українськими військовими, які ділилися з ним їжею. "Бійці годували полоненого тим, що їли самі. Полоненому сподобався борщ, який привозили волонтери," - уточнив Лис. На другий тиждень полонений почав говорити українською мовою:

"Уже на другий тиждень він казав: Хлопці, а можна борщ із цибулею? А перед самим виходом уже: Хлопці, може вам чаю, кави зробити? Було просто дико чути, що він нашою мовою розмовляє. Чи то жити хотів, чи що".

Віталій

Коли підрозділ залишав позиції, полонений відмовився йти до російських сил. "Я кажу: Отам твої, ми йдемо. А він повертається і каже: Хлопці, я буду вам все робити. Я буду з вами повністю. Тільки не пускайте туди, мене там застрелять", - зазначив Лис. Після евакуації в безпечніше місце, полонений попросив дозволу залишитися в Україні та отримати громадянство:

"Він сидів і каже: А можна з вами громадянство получити? А можна тут залишитися?"

Віталій

Відомо, що російський військовослужбовець, якого звали Артем Мубаракшин, потрапив у полон з обгорілим обличчям. Його впізнали по татуюванням. Артем Мубаракшин потрапив на обмін і повернувся до Російської Федерації. Паралельно, ще один полонений окупант на ім'я Ілля під час розмови зі своєю матір'ю здивувався її відсутності емоцій. Він також розповів, як заблукав і опинився на війні, працюючи електромонтером, що викликало сміх у його співрозмовників.

Ця історія підкреслює складність людських відносин у контексті війни, де навіть у ворожому середовищі можуть виникати моменти співчуття та бажання змінити свою долю. Вона також ілюструє, як війна може змінити погляди людей і їхнє ставлення до інших націй. Такі випадки, як з Артемом Мубаракшиным, ставлять під сумнів традиційні уявлення про ворога і показують, що в умовах війни можуть виникати несподівані зв’язки та бажання інтеграції в іншу культуру.

Ця історія не єдина, що свідчить про несподівані зміни у свідомості полонених. Наприклад, один з узбекистанських військовослужбовців зізнався, що не вміє читати й писати, що підкреслює різноманітність досвідів і ситуацій, з якими стикаються військові під час конфлікту. Ці випадки викликають роздуми про вплив війни на особистість і бажання знайти новий шлях у житті.