Нові виклики для системи розширеного ядерного стримування
Дослідники з Дартмутського коледжу Дженніфер Лінд і Дарил Пресс проаналізували, чому довіра до механізмів ядерного захисту США похитнулася. Це змушує такі країни, як Південна Корея, Польща та держави Балтії, шукати альтернативні шляхи забезпечення власної безпеки. Серед ключових причин — повномасштабне вторгнення Росії в Україну 2022 року та політичний курс адміністрації Трампа. Для Південної Кореї експерти пропонують два варіанти: або спільне використання ядерної зброї за зразком НАТО, або вихід із Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і створення власного арсеналу. Водночас реформа програми НАТО може передбачати перехід від одного ключа до трьох.
Чому ядерна парасоля дала тріщину?
Система розширеного ядерного стримування США бере початок ще з часів холодної війни. У 1961 році президент Франції Шарль де Голль сумнівався, чи готові американці ризикувати Нью-Йорком заради порятунку Парижа. Тоді США розміщували свої війська та тактичну ядерну зброю на кордонах Західної та Східної Німеччини, а також на Корейському півострові. Однак вторгнення Росії в Україну в 2022 році стало жорстким сигналом для союзників, змусивши їх переглянути залежність від американських гарантій.
Південна Корея вже має балістичні підводні човни, сучасну авіацію та мобільні наземні ракетні комплекси, що дозволяє їй діяти самостійно. Вашингтон погодився підтримати створення південнокорейських атомних підводних човнів на низькозбагаченому урані, що посилює оборонні можливості Сеула. Для цієї країни дослідники пропонують два сценарії:
- угода про спільне використання ядерної зброї за аналогією з програмою НАТО;
- повний вихід із ДНЯЗ і подальший розвиток власного ядерного потенціалу.
У Європі найбільшу зацікавленість у новому плані США щодо розміщення елементів ядерного стримування виявили Польща та країни Балтії. Однак Польща не має ані підводних човнів, ані достатніх запасів ядерного палива. У рамках програми ядерного спільного використання НАТО рішення про застосування зброї одноосібно ухвалює президент США. Тому запропонована реформа передбачає перехід від одного ключа до трьох, що може кардинально змінити безпекову архітектуру регіону.
Ця ситуація свідчить про зростаючу потребу країн, які раніше покладалися на американське ядерне стримування, розвивати власні механізми захисту. Вторгнення Росії в Україну стало каталізатором для перегляду політики безпеки, і регіональні держави починають шукати незалежні шляхи зміцнення своєї обороноздатності. Це може призвести до нових форматів співпраці у сфері безпеки та зміни глобального балансу сил.
В условиях нарастающей напряженности в международных отношениях, Вашингтон также ограничивает поставки вооружений, что вызывает дополнительные опасения среди европейских союзников. Решение США не поставлять ракеты Tomahawk Берлину стало очередным сигналом о том, что безопасность в регионе требует более комплексного подхода, особенно в свете угрозы со стороны России.