Трагічна втрата на фронті
Головнокомандувач підтвердив інформацію про загибель сержанта Олександра Манькевича 17 березня 2026 року в Харківській області. Військовослужбовець загинув внаслідок атаки ворожого безпілотника. Дані про це надійшли з Рівненської міської ради. Олександр Манькевич народився 22 лютого 1983 року в Рівному, де закінчив місцеву школу №27, а потім отримав спеціальність автомеханіка в автотранспортному технікумі.
Життєвий шлях захисника
До повномасштабного вторгнення Олександр працював у сфері охорони та ремонтував автомобілі. З початком війни він добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Він швидко освоївся у військовому середовищі, проявивши себе як відповідальний солдат, люблячий батько та надійний товариш. Подібні історії стали повсякденністю для тисяч українських родин, які відчули на собі тягар війни.
«Він боровся перш за все за свою сім'ю, за наше майбутнє. Це була людина з великою любов'ю до Батьківщини. Олександр захоплювався спортом і прищеплював це донькам – обидві займаються гімнастикою», – розповіла дружина загиблого.
Церемонія прощання відбулася 28 березня на майдані Незалежності у Рівному. Поховали сержанта на Алеї Героїв Нового кладовища міста. Олександр Манькевич залишив по собі дружину, двох дітей, батьків та сестру. Його смерть – це великий біль для рідних і серйозна втрата для держави, яка пам'ятатиме його мужність.
Загибель Олександра Манькевича – ще один приклад того, яку ціну платить український народ за свою свободу. Його самовідданість і відвага стали натхненням для оточуючих, адже тисячі громадян, подібно до нього, добровільно взяли зброю в руки для захисту країни. Прощання з героєм стало актом єдності та вшанування всіх, хто віддав життя за незалежність України.
Смерть сержанта Олександра Манькевича подчеркивает, какую высокую цену платит украинский народ за свою свободу. Похожая история полковника юстиции Александра Макаева, который, рискуя своей жизнью, спасал людей под обстрелами, также напоминает нам о мужестве и самопожертвовании украинских защитников. Каждый из них, как и Олександр, стал символом борьбы за независимость страны.