Чемпіон України з боксу, майстер спорту міжнародного класу, спецпризначенець. Згадаймо Олега Прудкого

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олега Прудкого.

Чемпіон України з боксу, майстер спорту міжнародного класу, спецпризначенець Олег Прудкий загинув 22 травня 2022 року під час несення служби. Під час обстрілу Олег отримав поранення несумісні з життям. Воїну було 30 років.

Олег Прудкий народився в селі Тіньки на Черкащині. Там закінчив школу, пізніше навчався в навчально-науковому інституті фізичної культури, спорту і здоров'я Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Ще з дитинства хлопець активно почав займатись спортом. Улюбленим видом був бокс. Уже в 19 років Олег Прудкий став членом Національної збірної команди України з боксу. З 2013 року виступав за боксерську команду «Українські отамани». Тоді ж ставав чемпіоном України з боксу у легкій вазі. Олег перший в історії черкаського боксу здобув золото у ваговій категорії 60 кг.

Тренер розповів про те, що на тренування Олегу доводилось їздити із села до міста за 13 км. Зазвичай автобус зупинявся навпроти спортивної  зали, а тренер,  дивлячись у вікно, рахував  скільки учнів приїхало і планував, яким буде тренування. 

«Одного разу був дощ і – автобус не приїхав. Я вишикував своїх чигиринських хлопців й почав проводити тренування. Згодом мені хтось говорить: «Володимирович, дивіться, хто це біжить?». Дивлюсь, з боку села біжить хлопчина. Я його відразу впізнав – це був Олег Прудкий. Тоді я відповів – це біжить чемпіон», – пригадав тренер. 

Молодий спортсмен мав величезну силу духу та прагнення до перемоги та всі сили й вільний час приділяв спорту. У результаті Олег став дворазовим чемпіоном України з боксу серед чоловіків, бронзовим призером чемпіонату світу серед студентів у 2012 році у Баку (Азербайджан), призером багатьох міжнародних турнірів групи «А».

А у 2013 році черкаський боксер отримав довгоочікуване звання майстра спорту міжнародного класу України з боксу. При цьому чоловік ще і працював спортсменом-інструктором штатної збірної команди України з боксу Державної служби молоді та спорту.

Успішна людина – успішна у всьому. У червні 2016 року молодий правоохоронець пройшов навчальний курс з прикладної стрільби для інструкторів патрульної поліції за програмою Всеукраїнської федерації стрілецьких видів спорту. У 2017 році здобув повну вищу юридичну освіту в Національній академії внутрішніх справ за спеціальністю «Право». А вже у 2018 році пройшов підвищення кваліфікації у Донецькому юридичному університеті МВС України за професійною програмою «Поліцейських патрульної поліції».

Бажання вдосконалюватися і долати нові вершини привело Олега до спеціального підрозділу поліції «КОРД». На момент повномасштабного російського вторгнення Олег Прудкий одразу ж почав виконувати спеціальні бойові завдання.

З перших днів повномасштабної війни правоохоронець вступив до зведеного полку спецпризначення Нацполіції «Сафарі» і виконував завдання у Запорізькій області. Але 22 травня 2022 року по місцю, де перебував Олег, було завдано удару, у результаті якого чоловік загинув.

Олег Прудкий сім років прожив у шлюбі з коханою дружиною Мар’яною. У сім’ї народилося дві донечки. Молодшій Емілії, коли тато загинув, було 2,5 роки. Вона весь час проситься до тата і дуже сумує. Замість казки на ніч діти просять історію про тата. Родина для нього завжди була на першому місці.

«Тато навчив мене кататися на ковзанах, плавати, кататися на велосипеді. Всьому, про що тільки могла мріяти дитина. Я любила з ним їздити на море», – розповіла Соломія, яка у шість років втратила батька. Дівчинка додала, тато назавжди залишиться у пам’яті — щасливим, добрим, щедрим, чесним та справедливим.

«Дякую, тобі коханий, за ці найкращі роки життя!!! За відчуття впевненості і цілеспрямованості, за постійні позитивні емоції, за колосальну підтримку – адже, ми не тільки чоловік і дружина, а стали найкращими друзями і коханцями», – зауважила дружина Мар’яна.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.