Планета під кислотними хмарами. Перші знімки поверхні Венери у видимому світлі
Завдяки сонячному зонду NASA Parker, ученим вдалося сфотографувати планету густих токсичних хмар та екстремальних температур — Венеру.
Нещодавно отримані фотографії з Венери демонструють різноманітну геологію планети – нагір'я й рівнини, континентальні масиви, а також випромінювання, що нагадує полярне сяйво.
Подібні особливості ніколи раніше не спостерігалися у видимому діапазоні світла. Цього вдалося досягти лише завдяки серії непомітних польотів апарату над темною стороною планети.
«Венера – третій за яскравістю об'єкт у небі, але досі мало що було відомо про те, як виглядає її поверхня, оскільки вона закрита щільним шаром атмосфери. Однак тепер нарешті вдалося зазирнути у далекий світ», – розповів провідний автор досліджень Брайан Вуд з Дослідницької лабораторії Військово-Морського флоту США.
Температура Венери становить 460 °C. Варто зазначити, що поверхня Венери вже зображувалася раніше, але в інших довжинах хвиль світла, які людське око не може бачити.
У видимому світлі Венера постає перед нами у вигляді таємничо безликою і зануреною в морок планети.
Відсутність будь-яких значних подробиць про те, що ховається на поверхні планети, пов'язана з густими, сірчано-кислотними хмарами і багатою вуглекислим газом атмосферою, які огортають планету отруйним серпанком.
Хмари перешкоджають більшій частині видимого світла, що походить від поверхні Венери, але найдовші видимі хвилі, які межують із ближнім інфрачервоним діапазоном, проходять. Вдень червоне світло втрачається серед яскравого сонячного світла, що відбивається від вершин хмар Венери, але в темряві камери зонда NASA Parker змогли вловити слабке світіння, спричинене неймовірним теплом, що походить від поверхні.
«Венера настільки гаряча, що скеляста поверхня планети помітно світиться, як шматок заліза, витягнутий з кузні», – зазначив Вуд.
Спостереження поверхні Венери у новому світлі не лише проривом в астрономії, а й дає вченим найважливішу інформацію про нашу сусідню планету. Ці дані допоможуть в організації майбутніх наукових місій з дослідження Венери, а також вчені зможуть краще зрозуміти еволюцію планети.
Існує теорія, що Венера колись була аналогом Землі – зловісний приклад планети, яка колись була потенційно придатною для життя, а тепер задихається від парникового ефекту.