Сліди на скелях бронзової доби виявилися унікальними відбитками конкретних людей

Дослідження наскельних малюнків-слідів

Як повідомляє НВ — Техно: Дослідження наскельних малюнків-слідів, відомих як подоморфи, скандинавської бронзової доби, проведене Фредріком Фаландером зі Стокгольмського університету, нещодавно було опубліковане в Оксфордському журналі археології. Подоморфи є найпоширенішим мотивом наскельного мистецтва, становлячи понад 90% усіх зареєстрованих різьблень. Ці малюнки імітують справжні сліди, пов'язані з конкретними людьми, і зазвичай розміщувалися таким чином, щоб взаємодіяти з водою.

Наскельне мистецтво скандинавської бронзової доби включає шість основних мотивів. Простий слід, як зазначає Фаландер, є найпоширенішим, і його унікальність визначається різноманітними деталями, такими як поперечні ремінці з виїмками. Він додав, що подоморфи відображають враження від справжньої ноги чи черевика на м'якій поверхні, наприклад на піску, глині чи снігу. Кожен подоморф є унікальним, і більшість з них знаходяться в поодиноких або асиметричних парах, причому два відбитки поруч зазвичай відрізняються за розміром, формою та рівнем деталізації.

Важливою особливістю цих малюнків є те, що вони не вказують на рух, на відміну від слідів тварин неолітичної традиції північної Фенноскандиї. Археологи виявили, що сліди з'являються виключно на оголеній корінній породі, а не на бронзових предметах або похованнях. Фаландер підкреслює, що

“подоморфи бронзової доби загалом пов'язані з конкретними людьми”

(Фредрік Фаландер), а концепцію слідів, найімовірніше, можна було використовувати для кількох цілей в онтології бронзової доби.

Поховання та ритуали

Окрім цього, археологи знайшли поховання біля Нючепінга, що на сході Швеції, які датуються приблизно 1500 років. У цих похованнях були виявлені різнокольорові скляні намистини, урни для кремації та спалені людські останки. У залізну добу кремація стала домінуючою поховальною практикою в скандинавському світі. Померлих клали на похоронні багаття з особистими речами, ювелірними виробами та предметами домашнього вжитку, іноді навіть тваринами, такими як коні чи собаки. Після кремації попіл та обгорілі кістки ховали під захисними кам'яними покриттями, а частини останків клали в керамічні урни.

Фаландер зазначає, що

“турбота та енергія, вкладені в цю практику, показують важливість матеріалізації особистих відбитків у камені”

(Фредрік Фаландер), що підкреслює значення цих наскельних малюнків у культурному контексті бронзової доби.

Дослідження подоморфів відкриває нові горизонти для розуміння соціальної та культурної структури бронзової доби в Скандинавії, адже ці наскельні малюнки можуть свідчити про індивідуальність та самовираження людей того часу. Вивчення таких артефактів також підкреслює важливість ритуалів і поховальних практик, які відображають світогляд суспільств, що існували на території сучасної Швеції. Ця інформація може стати важливим елементом у вивченні історії та культури Скандинавії.

Цікаво, що подібні відкриття в археології часто супроводжуються знахідками, які відкривають нові горизонти для розуміння минулого. Наприклад, нещодавно в Швеції археологи виявили велику кількість могил з коштовностями, що належать до VII-VIII століть. Це підкреслює, як різноманітні знахідки можуть допомогти нам краще усвідомити культурні та соціальні аспекти життя людей у той час.