Сміх людини і мавп має спільне походження віком 15 мільйонів років

Дослідження сміху у людей та мавп

Як повідомляє НВ — Техно: 29 червня о 11:00 видання Science alert опублікувало результати дослідження, яке порівняло записи сміху 13 мавп, яких лоскотали, з записами сміху чотирьох маленьких дітей. Це дослідження встановило, що сміх людей і людиноподібних мавп має схожий ритм із регулярними проміжками між окремими звуками, що свідчить про спільне еволюційне походження, яке налічує близько 15 мільйонів років.

Авторка дослідження, приматологиня К'яра Де Грегоріо з Університету Ворика, зазначила:

“люди й інші людиноподібні мавпи сміються схожим чином уже близько 15 мільйонів років.”

Дослідження включало аналіз старих записів експериментів із мавпами, яких лоскотали в неволі, а також нові записи сміху дітей під час ігор удома. Виявилося, що різні види розвивали свій сміх відповідно до особливостей соціального життя, як зазначила фахівчиня з комунікації тварин Бріттані Флоркевич із Lyon College, яка не брала участі в дослідженні.

Важливість дослідження

Науковці давно вивчають, як виник сміх, проте здебільшого зосереджувалися на міміці тварин. Звукові особливості сміху досліджували значно менше. Відомо, що людський сміх із часом став швидшим і складнішим, а його звучання також змінюється залежно від ситуації. Дослідники закликають вивчати звуки інших тварин, зокрема собак, коней і котів, щоб краще зрозуміти еволюційні аспекти комунікації серед різних видів.

Це дослідження підкреслює важливість вивчення еволюційних зв'язків між людьми та їхніми найближчими родичами в царстві тварин. Порівняння сміху може дати нові уявлення про розвиток соціальних взаємодій як у людей, так і в мавп, а також відкриває нові перспективи для майбутніх досліджень у галузі зоології та комунікації. Розуміння спільних рис у звуковій комунікації може також допомогти в розвитку нових методів взаємодії з тваринами в неволі.

Дослідження сміху тварин відкриває нові горизонти у вивченні звукової комунікації. Вчені не лише аналізують людський сміх, але й звертають увагу на мову спілкування тварин, що може суттєво розширити наше розуміння еволюційних зв'язків між різними видами. Це підкреслює значення порівняльних досліджень у зоології та комунікації.