Що не так з Україною та Росією

Найбільшою проблемою, яку більшість українців вважає найважливішою, є корупція. Однак, насправді, головним викликом для країни є відсутність єдності у політичній еліті. Досвід розвинених країн показує, що боротьба з корупцією має бути підсилена шляхом встановлення нових правил, зменшення корупційних схильностей та підготовки висококваліфікованих управлінських кадрів. Також, важливо створити незалежні інституції, щоб боротися з корупцією ефективно.

Наразі, багато борців з корупцією в Україні використовують різні політичні групи, щоб конкурувати зі своїми супротивниками у бізнесі та політиці. Це означає, що боротьба з корупцією є лише засобом для громадських діячів, журналістів та політиків заробляти гроші.

Рекомендації західних партнерів щодо боротьби з корупцією також є цинічними, оскільки українські корупціонери продовжують інвестувати в західні країни, купуючи там нерухомість. При цьому, сама корупція не заважає західним інвестиціям в інші країни світу, як показують досвід Індії, Китаю, В'єтнаму та Мексики.

За словами західних бізнесменів, найважливішим для інвестицій є незалежність права на власність, безпека, зручна логістика та доступні робочі сили. Тому, в Україні бракує не тільки низького рівня корупції, але й альтернативних стратегій розвитку економіки, реіндустріалізації та відновлення після війни.

Українська опозиція також не пропонує нічого нового виборцям, оскільки навіть Володимир Зеленський підтримує вступ України до НАТО та ЄС. Українські політики не розуміють, що найбільше турбує українців - соціальні проблеми, інфляція, зростання цін, комунальні послуги та рівень заробітної плати та пенсій.

Навіть історичний досвід не навчив українських політиків розв'язувати соціальні проблеми. Опозиція не намагає розширити свою електоральну базу, пропонуючи внутрішньо переміщеним особам, які опинились без підтримки держави, розв'язати свої проблеми шляхом законодавчих змін.

Українська опозиція також не пропонує альтернативу українському народу, нову стратегію економічного розвитку, структуру промисловості та план відновлення після війни.

Україна та Росія - станові країни. Їх громадяни прагнуть до вищого соціального стану, який гарантує доступ до ресурсів. У свою чергу, знаходячись в вищому стані, громадяни дбають про збереження своїх привілеїв та відносяться до інших як до дешевого ресурсу.

Приклад Грузії свідчить про те, що навіть ефективна боротьба з корупцією та успішні реформи не призводять до стратегічних змін, якщо немає єдності еліти щодо змін. З цієї причини Росія купила грузинську еліту.

Головною проблемою сучасної України є не корупція, а відсутність розуміння важливості спільного блага для української еліти та простих громадян. Багато українців не розуміють, що успіх інших членів суспільства збільшує їхні можливості та безпеку. Офіційним гімном сучасної України стала пісня "Жлоби" Тараса Петриненка.

Російська Федерація вважає Україну ключем до свого домінування в Європі. Тому Путін спробує спровокувати політичну кризу шляхом підбурювання конфліктів між Україною та західними партнерами. Це стало можливим через неефективність української еліти та її нерозуміння справжніх геополітичних пріоритетів.

Важливо розуміти, що російсько-українська війна є не просто локальним конфліктом, а складною геополітичною грою. Українцям потрібно приділяти більше уваги цим питанням, аналізувати ситуацію та розуміти, що Росія має довгострокові плани щодо країни. Головне завдання - здати собі звіт про справжні мотиви Росії та її домінування в Європі.