Співзалежність при алкоголізмі

Сучасна наркологія не має значних труднощів на первинному етапі лікування алкоголізму.

Як правило, після курсу детоксикації та кодування 99,9% пацієнтів повністю припиняють вживати спиртні напої.

Загроза рецидиву суттєво зростає з моменту повернення алкозалежних у звичне соціальне середовище, де, як і раніше, зберігаються фактори, що спонукають їх до звичної моделі поведінки, тобто до регулярного вживання алкоголю.

Найбільшу загрозу рецидиву алкоголізму становить співзалежність когось із найближчого оточення. Ця проблема є причиною понад 80% зривів, що виникають після успішного курсу лікування.

Психологи визначають співзалежність як деструктивну модель взаємовідносин, при якій одна людина (співзалежна) цілком присвячує власне життя турботі про благополуччя іншої людини (аддикта), яка страждає на ту чи іншу форму залежності (алкогольної, наркотичної тощо).

У житті співзалежність при алкоголізмі виглядає так: співзалежний намагається повністю контролювати вчинки і в цілому все життя питущого (керуючись при цьому виключно власним розумінням благополуччя останнього), а також всіляко оберігає його від будь-яких хвилювань або необхідності прийняття значних рішень.

Найчастіше співзалежність розвивається між близькими родичами чи партнерами. Хоча в сучасному світі тип відносин, що описується, може виникати між будь-якими досить добре знайомими людьми – друзі, колеги, сусіди.

Відрізнити патологічну співзалежність від щирої турботи нескладно. Характерні ознаки цієї поведінкової патології виявляються в наступному:

• завзяте заперечення очевидних фактів марності або навіть шкоди опіки, що надається;

• явна поглиненість конкретною людиною – її життям, долею, діями та навіть думками;

• прийняття на себе всієї відповідальності за вчинки, що здійснюються аддиктом;

• постійна тривога та переживання щодо можливих проблем у аддикта;

• низька самооцінка;

• панічний страх самотності чи непотрібності;

• нездатність адекватно оцінювати власні емоційні переймання.

При поверхневому погляді на проблему співзалежність може сприйматися як незаперечне благо – адже хтось береться завзято дбати про долю залежної людини, що теоретично має призвести до позитивних результатів. Проте така оцінка є глибоко помилковою.

Співзалежні схильні до «консервації» проблеми. Вони намагаються максимально оберігати спокій свого аддикта, роками відкладаючи звернення по допомогу до фахівця.

Якщо серед близьких пацієнта, який намагається вилікуватися від алкоголізму, є співзалежна з ним людина, ймовірність рецидиву захворювання значно зростає.