Гонгадзе Георгій

Біографія Георгія Гонгадзе

Дата народження: 21.05.1969

Місце народження. Освіта. Народився в Тбілісі. Закінчив філологічний факультет Львівського університету імені І. Франка (романо-германська кафедра).

Кар'єра. Завдяки батьку - депутату грузинського парламенту - в ранньому віці познайомився з політикою. Коли президентом став Звяд Гамсахурдія, Руслан Гонгадзе потрапив до категорії неприкомішних. Вже після смерті Гонгадзе українська влада на знак визнання його заслуг заплатила за літак і похорони.

Коли в грудні 1991 року в Грузії почалася революція проти Гамсахурдії, Георгій прилетів зі Львова, де в той час жив. На 40-й день після смерті батька його помічник Гія вирушив до Сухумі, щоб зняти фільм про війну в Абхазії. Там він опинився на передовій під обстрілом і отримав поранення.

Україною Георгій став відвідувати з кінця 1980-х років, представляючи інформаційне агентство Народного фронту Грузії. Журналіст працював у Львівській організації Народного Руху.

Після розпаду Радянського Союзу співпрацював з кількома українськими ЗМІ:

• 1991 р. - позаштатний журналіст газети "Пост-Поступ" (Львів)
• 1992-1993 рр. - керівник програми "Монітор", Львівське ТБ
• 1993-1994 рр. - головний режисер у творчому об'єднанні "Центр Європи"
• 1995-1997 рр. - ведучий програм "Параграф", "Вікна плюс", "Вікна-новини" Міжнародного медіа-центру
• 1998 р. - ведучий програми "Моє" ТРК "Гравіс"
• 1999-2000 рр. - керівник інформаційної служби "Вільна хвиля" радіо "Континент"

Гонгадзе також був автором документальних фільмів "Біль землі" (1993), "Тіні війни" (1994), "Колиска" (1995), "Охоронці мрії" (1996).

Сетевий проект "Українська правда", яким керував Гонгадзе, з'явився 17 квітня 2000 року, наступного дня після ініціювання главою держави Леонідом Кучмою всеукраїнського референдуму про посилення влади президента та скорочення повноважень Верховної Ради.

Справа Гонгадзе. 16 вересня 2000 року опозиційного журналіста було викрадено по дорозі додому. Наступного дня за фактом його зникнення було відкрито кримінальне провадження, розслідування якого Кучма взяв під особистий контроль.

28 вересня 2000 року лідер СПУ Олександр Мороз оприлюднив у Верховній Раді записи, які пізніше отримали назву "плівки Мельниченка". Ці аудіозаписи, які якось таємно зробив майор президентського охорони Микола Мельниченко (у 2001 році отримав політичне притулок у США) в кабінеті президента - на них Кучма обговорює Гонгадзе як проблему по черзі з главою МВС Юрієм Кравченком, генеральним прокурором Михайлом Потебеньком, головою СБУ Леонідом Деркачем та головою президентської адміністрації Володимиром Литвином. На одній з записів президент якось наказує міністру Кравченку "розібратися" з непокірним журналістом, а на іншій Кравченко звітує перед Кучмою про виконану роботу. Експертизи аудіозаписів, проведені у США та Європі, визнали голос Кучми автентичним. Однак через те, що записи Мельниченка були зроблені на цифровий диктофон, експерти не змогли ні довести, ні спростувати можливість їхнього подальшого монтажу.

2 листопада 2000 року в лісі під Таращею (Київська область) знайшли обезголовлене тіло, яке, за даними розслідування, належить Гонгадзе.

27 лютого 2001 року Генеральна прокуратура України визнала факт смерті Гонгадзе і розпочала кримінальне провадження за статтею "Умисне вбивство".

15 травня 2001 року Кучма заявив, що знає імена вбивць. Наступного дня міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов заявив, що вбивство не має політичних мотивів і було скоєне "з хуліганських спонукань" двома злочинцями, які загинули у грудні 2000 року.

3 вересня 2002 року ГПУ взнала, що тіло, знайдене в лісі, належить Гонгадзе.

У 2002-2003 роках розслідування смерті журналіста очолював заступник генпрокурора Віктор Шокін, який вже тоді заявляв про причетність до вбивства Гонгадзе співробітників МВС.

22 жовтня 2003 року Генпрокурор Святослав Пискун підписав ордер на арешт генерала міліції Олексія Пукача та заявив, що розслідування наближається до завершення. Начальник департаменту зовнішнього спостереження МВС України генерал Пукач потрапив до поліції після того, як в ході розслідування стало відомо, що його підрозділ вів спостереження за журналістом. Генерала затримали в його робочому кабінеті та пред'явили звинувачення в зловживанні владою. 29 жовтня Кучма звільнив Пискуна і Шокіна. Склад слідчої групи змінили. Пукач у листопаді 2003 року рішенням Апеляційного суду Києва був випущений під варту під поруки про не виїзд і сховався від розслідування.

У дні "помаранчевої революції", в грудні 2004 року, Пискун домігся відновлення в посаді, розслідування "справи Гонгадзе" було відновлено. СБУ оголосила розшук Пукача.

Новообраний президент Віктор Ющенко неодноразово заявляв, що вважає покарання вбивц журналіста справою честі. Генпрокурор оголосив, що за допомогу в затриманні вбивць правоохоронні органи готові виплатити 5 млн грн