Лех Качинський

Біографія Леха Качинського

Дата народження: 18.06.1949

Місце народження. Освіта. Народився у Варшаві (Польща). У дитинстві разом зі своїм братом-близнюком Ярославом знявся у дитячій казці "Двоє, що вкрали місяць". У 1971 році закінчив Варшавський університет - факультет права і адміністрування. В 1980 році захистив докторську дисертацію з трудового права.

Демократична опозиція. З 1976 року в угрупованні захисту працівників. В серпні 1980 року активно брав участь у страйковому русі в Гданську.

В 1981 році підтримав ідею об'єднання профспілок у "Солідарність" і став делегатом I з'їзду організації. За участь у "Солідарності" після введення воєнного стану був інтернований і перебував у лагері у Стшебелинці з грудня 1981 по жовтень 1982 року.

Після звільнення повернувся до профспілкової діяльності.

1983-1984 рр. - керівник комісій "Солідарності" з взаємин з Польською об'єднаною робітничою партією, член регіонального управління "Солідарності" в Гданську.

У 1985 році увійшов до складу регіональної ради допомоги політичним ув'язненим.

З 1988 року був членом Громадського комітету під керівництвом Леха Валенси, майбутнього президента Польщі.

1988-1990 рр. - член секретаріату, член президіуму національного виконавчого комітету "Солідарності", перший заступник голови "Солідарності". Брав участь у переговорах з урядом. Фактично керував організацією протягом президентської кампанії Леха Валенси та після того, як його обрали главою держави.

Політична діяльність. У 1989 році обраний до сенату, у 1999-му - до сейму.

У 1991 році очолив Бюро національної безпеки в канцелярії президента Польщі. Звільнився після конфлікту з президентом та головою канцелярії.

З 1991 року - голова Адміністрації та Комітету внутрішніх справ.

1992-1995 рр. - глава Верховного контрольного палацу.

Був членом Ради адміністрації Міжнародної організації праці в ООН, членом презідіуму Європейської організації верховних контрольних установ EU-ROSAI.

1995-1997 рр. - заступник голови програмного управління Інституту суспільних справ.

У 1990-х стався розкол між братами Качинськими та Лехом Валенсою, пов'язаний з незгодою президента виключити комуністів з керівництва країни. Після обрання в 1995 році екс-комунарда Александра Квасневського головою держави, Лех Качинський повернувся до наукової діяльності. Зокрема, з 1996 по 1997 роки він працював професором Варшавського університету, а з 1999-го - професором Університету імені кардинала Стефана Вишинського у Варшаві.

1999-2000 рр. - член Кодифікаційного комітету в Міністерстві праці та соціальної політики.

2000-2001 рр. - Міністр юстиції у уряді Ежі Бузека.

У 2001 році разом із братом Ярославом заснував праву політичну партію "Право і справедливість", яка того ж року на парламентських виборах отримала 9,5% голосів. У 2003-му він передав посаду голови партії брату.

2002-2005 рр. - мер Варшави.

2005-2010 рр. - президент Республіки Польща.

Погляди та оцінки. З самого початку політичної діяльності у вільній Польщі закликав до демократизації громадського життя. Одночасно виступав проти одностатевих шлюбів, абортів та евтаназії. Навіть будучи мером Варшави, забороняв гей-паради. Підтримував смертну кару.

Він вважав свої тези "поверненням до традиційних цінностей". Лех Качинський був переконаний, що католицька церква повинна грати максимально вагому роль у житті польського суспільства.

Після президентських виборів 2005 року критики відзначали, що Польща опинилася під керівництвом братів Качинських: Лех очолив державу, а Ярослав очолював домінуючу партію у сеймі, а пізніше став прем'єр-міністром.

У Європі Леха Качинського вважали фігурою неоднозначною. Зокрема, його часто звинувачували у проросійській політиці. За думкою польського президента, у польсько-російських відносинах було три камені спотикання: Катинь, оцінка наслідків Другої світової війни та будівництво Балтійського газопроводу.

Крім того, Лех Качинський засудив дії Росії під час конфлікту в Південній Осетії в серпні 2008 року і висловив підтримку Грузії.

У серпні 2008 року Лех Качинський та президент Литви Валдас Адамкус підписали спільну декларацію з проханням прийняти Україну та Грузію до НАТО. Також Польща підписала з США угоду про розташування на її території елементів американської ПРО, у відповідь президент РФ Дмитро Медведєв пообіцяв розмістити в Калінінградській області "Іскандери". Пізніше США відмовилися від планів, пов'язаних з розташуванням ПРО в Східній Європі. Тоді Лех Качинський назвав причиною цього рішення помилки, допущені на переговорах з США прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском, тоді як багато польських політиків поклали вину на самого президента та його проросійську політику.

Регалії. Нагороджений орденами різних країн, зокрема грузинським Орденом Перемоги імені Святого Юрія, українсь