Кравчук Леонід

Леонід Макарович Кравчук - перший президент України після відновлення незалежності (1991-1994), голова Верховної Ради України та останній Голова Верховної Ради УРСР (1990-1991). Депутат Верховної Ради УРСР Х-ХІ скликань. Народний депутат України (1990-1991 і 1994-2006). Герой України (2001). Кандидат економічних наук.

Дата народження: 10.01.1934

Місце народження. Освіта. Народився в селі Великий Житин Рівненської області. У 1958 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, економіст, викладач політекономії. Кандидат економічних наук. Професор численних українських та зарубіжних університетів.

Кар'єра та громадська діяльність. 1958-1960 рр. - викладач Чернівецького фінансового технікуму.

1960-1967 рр. - консультант-методист Дому політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідуючий відділом агітації і пропаганди Чернівецького обкому КПУ.

1967-1970 рр. - аспірант Академії наук СРСР.

1970-1988 рр. - завсектор, інспектор, помічник секретаря ЦК, перший заступник завідуючого відділом, завідуючий відділом агітації і пропаганди ЦК КПУ.

1988-1990 рр. - завідуючий ідеологічним відділом, секретар ЦК КПУ, другий секретар ЦК КПУ.

1989-1990 рр. - кандидат в члени Політбюро ЦК КПУ.

1990-1991 рр. - член Політбюро ЦК КПУ (у серпні 1990 року оголосив про вихід із КПРС), голова Верховної Ради УРСР, а потім - України. Народний депутат Верховної Ради УРСР Х-ХІ скликань, народний депутат України XII (I) скликання. Зняв свої повноваження у зв'язку з обранням у грудні 1991 року президентом України.

У липні 1994 року Леоніда Кравчука на посту президента замінив колишній прем'єр-міністр Леонід Кучма.

1994-2006 рр. - народний депутат України II-IV скликань. Був членом Комітету Верховної Ради з питань закордонних справ і зв'язків з СНД Верховної Ради України. Входив до фракцій Соціально-ринковий вибір, Конституційний центр. У парламенті III і IV скликань пройшов за списком Соціал-демократичної партії (об'єднаної). Під час IV скликання очолював фракцію СДПУ(о). Був членом цієї партії.

На парламентські вибори 2006 року Леонід Кравчук пішов в якості лідера Опозиційного блоку НЕ ТАК!, "базовим елементом" якого була СДПУ(о). У компанії (у першій десятці списку) з першою головою держави йшли лідер Віктор Медведчук, його заступники за партійною лінією Нестор Шуфрич і Михайло Папієв, голова Республіканської партії Юрій Бойко, футбольний функціонер Григорій Суркіс і футболіст Олег Блохін. Результат блоку - 1,01% голосів виборців при необхідних 3% (11-е місце в "загальному заліку").

З 2000 року - президент Українського муніципального клубу. З 2001-го - президент Всеукраїнської благодійної організації "Місія "Україна - Відома".

30 липня 2020 року Леоніда Кравчука призначили головою української делегації в Тристоронній контактній групі на мінських переговорах по Донбасу.

Нагороди. Орден Жовтневої революції, два ордени Трудового Червоного Прапора, срібний орден "За вірність Батьківщині", повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого. Лауреат акції "Людина року - 2001" в номінації "Парламентар року". У 2001 році присвоєне звання Героя України (з врученням ордена Держави).

Книги та публікації. Автор книг "Держава і влада: досвід адміністративної реформи" (2001), "Маємо те, що маємо" (2002), понад 500 статей в українських і зарубіжних виданнях.

Сім'я. Політик одружений. Дружина Антоніна Михайлівна - доцент економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Подружжя виховало сина Олександра.

29 червня 2021 року Кравчук переніс операцію на серце. Після операції перебував у реанімації і був підключений до апарату штучної вентиляції легень. Проходив реабілітацію в Німеччині.

Смерть. 10 травня 2022 року Леонід Кравчук помер на 89-му році життя після тривалої хвороби.

10.05.2022 р.