Литвин Володимир

Біографія Володимира Литвина

Дата рождения: 28.04.1956

Место народження. Освіта. Володимир Литвин народився у селі Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в селянській родині. У 1978 році він закінчив історічний факультет Київського університету імені Шевченка.

Кар'єра. Після закінчення університету працював асистентом ректора, старшим викладачем, доцентом історичного факультету до 1986 року. Протягом трьох наступних років він очолював управління Міністерства вищої та середньої спеціалізованої освіти УРСР. У останні три роки перед розпадом СРСР був лектором, консультантом та помічником секретаря ЦК КПРС. Після цього знову повернувся до викладацької діяльності в університеті.

Політичну кар'єру він розпочав в серпні 1994 року, обіймав посаду помічника президента Леоніда Кучми. Через рік став заступником голови Адміністрації Президента. У вересні 1996 року став першим помічником Кучми, керівником групи помічників та консультантів глави держави. А в листопаді 1999 року став головою Адміністрації Президента. На цій посаді він отримав неофіційну кличку "сірий кардинал Кучми".

На парламентських виборах 2002 року Литвину довіряють керувати провладним передвиборним політичним проектом "За єдину Україну!", який одразу ж журналісти прозвали "За єду".

У 2006 році Литвин і його Народний блок Литвина МИ, список якого був сформований в основному з членів Народної партії, не змогли пройти 3-відсотковий прохідний бар'єр на парламентських виборах (отримали лише 2,44%). В результаті політик опинився на околиці активної політичної діяльності.

Після поразки на виборах 2006 року Литвин заявив, що в політиці він ще не сказав останнє слово і обов'язково висунеться в президенти у 2009 році, а перед цим займеться зміцненням Народної партії. На досрочних парламентських виборах у 2007 році очолив політичну силу під своїм ім'ям - Блок Литвина, який зміг пройти 3-відсотковий прохідний бар'єр і зайняти 20 мандатів. Спочатку він заявляв, що фракція Литвина не вступатиме до коаліції з блоком "Наша Україна - Народна самооборона" і Блоком Юлії Тимошенко. Однак пізніше ввійшов до цієї коаліції і став головою парламенту.

У квітні 2008 року президент Віктор Ющенко звільнив Литвина з посади ректора Національного університету імені Т. Шевченка Віктора Скопенка (на думку спостерігачів, з політичних мотивів). В. Литвин зайняв цю посаду як в. о. ректора, хоча, незважаючи на свою роботу в парламенті, він все ще фігурує як викладач кафедри новітньої історії (працював там після виборів 2006 року). Але перспектива керувати головним вузом країни не заохотила політика. Після прийняття додаткового завдання він заявив, що готовий організувати чесні вибори нового ректора, в яких сам не має наміру брати участь.

У 2010 році Литвин, як і обіцяв, балотувався на пост президента. За результатами виборів він посів 7-е місце з 2,35% підтримки виборців.

З грудня 2012 року він є народним депутатом України VII скликання, пройшов до парламенту від Народної партії по одномандатному виборчому округу №65 у Житомирській області. Очолює Комітет ВР з питань національної безпеки та оборони. Не входить до складу жодної фракції.

Участь у досрочних парламентських виборах 2019 року в якості самовисуванця у виборчому окрузі №65 (Житомирська область). За результатами голосування програв журналісту телеканалу "Еспресо" Дмитру Костюку з партії "Слуга народа".

Весною 2021 року Литвин балотувався в ректори Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 17 березня Литвін не зміг пройти до другого туру виборів ректора. Зайняв лише четверте місце з 165 голосами (3,99% від загальної кількості проголосувавших).

Скандали. Співпраця з контроверсійним дворазовим президентом України не могла не вплинути на імідж Литвина. Багато хто відносить його до так званої "кучмистської" групи. Через часті контакти з Леонідом Даниловичем, глава його Адміністрації став одним з від'ємних героїв скандальних "плівок Мельниченка". І якщо згадувати про скандали, то вбивство Георгія Гонгадзе відчув Литвин: давній ворог політика лідер СПУ Олександр Мороз зимою 2006-го заявив, що він міг бути причетним до смерті журналіста. Звичайно ж, це заявлення, яке активно підхопили ЗМІ в такий відповідальний момент, як виборча кампанія, пішло Литвину і його блоку навіть не на користь. До речі, в період "помаранчевої революції" Кучма був дуже незадоволений поведінкою спікера парламенту, який йшов на компроміси з опозицією, і, в кінці кінців, їхні відносини погіршилися.

Наукова діяльність. Литвин є автором кількох сотень наукових праць і публікацій, серед яких - перша концепція розвитку незалежної України, яку він захистив як докторську дисертацію в 1995 році, "Історія України" у трьох томах та багато інших. У 1997 році історик і політик Литвин став кореспондентом Національної академії наук України, пізніше - академіком правових наук України, академіком та віце-президентом НАН Украї