Лобановський Валерій

Біографія Валерія Лобановського

Дата народження: 06.01.1939

Місце народження. Освіта. Народився в Києві у сім'ї працівника мельзаводу і домогосподарки. Закінчив середню школу зі срібною медаллю і Київський політехнічний інститут. Ще в дитинстві закохався у футбол, який став сенсом цілого його життя.

Кар'єра гравця. Грав на позиціях лівого крайового й центрального нападника. Починав грати в столичній ДЮСШ, потім - в Футбольній школі молоді (ФШМ). Виступав за команди "Динамо" (Київ) - 1957-1964 рр., "Чорноморець" (Одеса) - 1965-1966 рр., "Шахтар" (Донецьк) - 1967-1968 рр.

У чемпіонатах СРСР провів 258 матчів, забив 71 гол. Чемпіон СРСР 1961 року, срібний призер чемпіонату СРСР 1960-го, володар Кубка СРСР 1964 року.

За збірну СРСР провів два матчі, за олімпійську збірну СРСР - сім матчів, забив один гол. Двічі увійшов до списку 33-х кращих гравців СРСР.

Один з найкращих форвардів СРСР першої половини 1960-х. Індивідуально міцний, відмінно керував дриблінгом зі зміною ритму і напрямку руху. Володів точним ударом зліва, вміло грав головою. Увійшов в історію радянського футболу як блискучий виконавець кутових ударів. Підтягнений м'яч, описавши в повітрі широку дугу, часто потрапляв у ворота без чиєї-небудь допомоги. Особливо гарно співпрацював на полі з Олегом Базилевичем і Валентином Трояновським.

Кар'єра тренера. Як головний тренер В.Лобановський очолював команди:

- "Дніпро" (Дніпропетровськ) - 1969-1973 рр. (у 1971-му вивів команду в Вищу лігу),

- "Динамо" (Київ) - 1974-1982 рр., 1984-1990 рр., 1996 - травень 2002 (5-кратний чемпіон України (1997, 1998, 1999, 2000, 2001 рр.), 3-кратний володар Кубка України (1998, 1999, 2000 рр.), 8-кратний чемпіон СРСР (1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990 рр.), 6-кратний володар Кубка СРСР (1974, 1978, 1982, 1985, 1987, 1990 рр.), володар Кубка кубків 1975, 1986 рр., Суперкубка УЄФА 1975-го).

Очолював збірну СРСР в 1975-1976 рр., 1982-1983 рр., 1986-1990 рр. В тому числі - на чемпіонатах світу 1982 (разом з Костянтином Бєсковим і Нодаром Ахалкаци), 1986 і 1990 рр. Під керівництвом В.Лобановського збірна СРСР стала бронзовим призером Олімпійських Ігор 1976-го і срібним призером чемпіонату Європи 1988-го. Всього - 77 матчів (42 перемоги, 19 нічиїх, 16 поразок).

Тренував збірні ОАЕ (1990-1993 рр.) і Кувейта (1994-1996 рр., третє місце на Азійських іграх).

З січня 1998 по грудень 2001 рр. - головний тренер збірної України.

Найвідоміший тренер-практик, який досяг помітних успіхів не тільки в радянських змаганнях у роки СРСР, але і на міжнародній арені. Один з найавторитетніших фахівців у світовому футболі. У ньому вдало поєдналися тренерський талант і великі організаторські здібності.

В.Лобановським були впроваджені в практику передові досягнення спортивної науки (метод інтервального тренування), реалізовані принципи так званого "системного футболу", основою якого є універсалізм футболістів і найвища інтенсифікація гри, розроблена довгострокова програма відбору і підготовки молодих футболістів за модельними характеристиками.

"Динамо" за зразком середини 1970-х років здійснило переворот в свідомості багатьох великих тренерів. Марчелло Ліппі одного разу зізнався, що дуже багато навчився у Лобановського, Енцо Беарзот захоплювався командою українського тренера, Фабіо Капелло конспектував тонкощі тренувального процесу під його керівництвом.

Регалії. Нагороджений орденами "Знак пошани" (1971), Трудового Червоного Прапора (1987), кавалер Ордена Рубінового УЄФА "За заслуги". Герой України (посмертно). Названий на його честь київський стадіон "Динамо".

Трагічний фінал.

Валерій Лобановський помер 13 травня 2002 року. 7 травня у Запоріжжі у тренера під час матчу "Динамо" з місцевим "Металургом" стався інсульт, від наслідків якого він помер через п'ять днів.

13.05.2008