Луценко Юрій

Юрий Витальевич Луценко - генеральний прокурор України (2016-2019), народний депутат України IV, VI, VII, VIII скликань, двічі міністр внутрішніх справ України (2005-2006, 2007-2010).

Дата народження: 14.12.1964

Місце народження. Освіта. Орінтований з Рівного. У 1989 році закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю інженер електронної техніки. В перервах між навчанням (у 1984-1986 рр.) проходив службу в армії.

Кар'єра. З 1989 по 1996 рр. Луценко працював інженером-технологом, майстром дільниці, начальником техбюро цеху на заводі ім. 60-річчя Жовтня, головним конструктором заводу Газотрон в м. Рівне, заступником голови Рівненської облради, головою комітету економіки Рівненської обласної держадміністрації.

1997-1998 рр. - заступник голови Міністерства з питань науки і технологій.

З вересня 1998 по квітень 1999 рр. - помічник прем'єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.

Потім протягом трьох років Луценко працював помічником-консультантом народного депутата, лідера Соціалістичної партії України Олександра Мороза в секретаріаті Верховної Ради. Секретар політради СПУ у 1996-1998 рр. Був народним депутатом України в парламенті IV скликання.

З кінця 1990-х і аж до перемоги Віктора Ющенка на виборах президента в 2004 році Луценко активно боровся з режимом Леоніда Кучми. У 2001 році був одним із керівників гучної акції протесту "Україна без Кучми", що супроводжувалася серйозними зіткненнями маніфестантів з правоохоронцями. Восени 2004 року був серед безпосередніх організаторів і керівників акції громадянського неповинування в Києві, часто виступав перед людьми на Майдані. На хвилі Помаранчевої революції 4 лютого 2005 року став главою МВС. Луценко став першим у історії України цивільним керівником цього силового відомства. Займав посаду в трьох урядах поспіль - Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова і Віктора Януковича.

1 грудня 2006 року був звільнений з посади міністра внутрішніх справ. Його замінив колишній однопартієць, член антикризової коаліції Василь Цушко.

Після відставки Луценко оголосив про створення опозиційного громадського руху Народна самооборона, до якого приєдналися колишні нашіукраїнці Микола Катеринчук і Давид Жванія, радник президента Тарас Стецьків. А після цього було складено Генпрокуратурою обшуки в квартирі опозиціонера та взяття з нього відомості про заборону виїзду під підозрою у протизаконному, необгрунтованому роздачі нагородних пістолетів.

Здавши міністрський посад, Луценко заявив про необхідність провести позачергові парламентські вибори і, по суті, розпочав виборчу кампанію Народної самооборони. Не випадково підтримав ініціативу президента щодо досрочного розпуску Верховної Ради V скликання. Коли незаплановані вибори стали реальністю, було створено виборчий блок Наша Україна - Народна самооборона (НУНС). Список кандидатів очолив колишній голова МВС.

18 грудня 2007 року, незабаром після створення коаліції між БЮТ і НУНС, призначений головою МВС у другому уряді Тимошенко. 28 січня 2010 року, навпередки другого туру президентських виборів, в якому брали участь прем'єр Тимошенко і лідер Партії регіонів Янукович, за ініціативою фракції ПР Верховна Рада звільняє Луценка. Тимошенко зібрала позачергове засідання Кабміну, на якому Луценко був призначений першим заступником міністра внутрішніх справ з покладанням на нього виконання обов'язків глави МВС. Однак після того, як Обласний адміністративний суд Києва зупинив рішення уряду, Кабмін замінив його на Михайла Клюєва. Звільнений після призначення нового керівництва МВС у березні 2010 року.

27 лютого 2012 року засуджений на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком до трьох років, крім того, Юрію Луценко позбавлено 1-го рангу державного службовця. Судді київського Печерського райсуду визнали його винним у перевищенні службових повноважень, нецільовому використанні державних грошей, виділенні квартири своєму водієві та зарахуванні громадянського стажу в якості міліційного. Зобов'язали сплатити державі 643 тис. грн збитків. Для цього конфісковано майно колишнього посадовця. Описали машину і київську квартиру.

3 липня 2012 року Європейський суд з прав людини визнав незаконним арешт Луценка, а також визнав його політично мотивованим.

7 квітня 2013 р. на підставі указу президента звільнений від подальшого відбування основного покарання.

20 березня 2014 року Печерський суд міста Києва скасував всі судові рішення щодо Юрія Луценка, визнавши його політичним в'язнем.

17 червня 2014 р. указом голови держави призначений позаштатним радником президента України Петра Порошенка.

27 серпня 2014 р. на з'їзді партії Солідарність Луценко обраний головою цієї політичної сили. Того ж дня делегати з'їзду схвалили нову назву партії - Блок Петра Порошенка.

На позачергових виборах восени 2014 року пройшов до парламенту під №2 списку Блоку Петра Поро