Марчук Євгеній

Дата народження: 28.01.1941

Місце народження. Освіта. Народився в селі Долиновка Гайворонського району Кіровоградської області. У 1963 році закінчив Кіровоградський педагогічний інститут (за спеціальностями вчитель німецької мови, української мови та літератури). Друге вища освіта - юридична. Кандидат юридичних наук.

Кар'єра. Розпочав професійну діяльність у 1963 році на посаді оперуповноваженого управління КГБ УРСР в Кіровоградській області.

З 1965 по 1988 рр. Марчук працював молодшим, старшим оперуповноваженим, начальником відділу, заступником начальника управління, начальником інспекції КГБ. У 1988-му очолив управління Комітету держбезпеки в Полтавській області.

Усі пов'язані матеріали

• Відстоював Крим у ФСБ, передбачив війну. З Марчуком втрачається ціла епоха: чим він запам'ятається
• Помер Євген МарчукНовини
• Корпорація оборотнів. Реальна історія групи Гончарова - банди вбивць у погонях. Частина II

З 1990 року - перший заступник голови КГБ УРСР. У червні-листопаді 1991-го - державний міністр з питань оборони, національної безпеки та надзвичайних ситуацій України. З листопада 1991 по липень 1994 рр. - глава Служби безпеки України. Військове звання - генерал армії (з 1994-го).

У липні 1994 року призначений віце-прем'єр-міністром України, у жовтні того ж року - першим віце-прем'єром. З березня 1995-го - в.о. прем'єр-міністра України, перший віце-прем'єр. З червня 1995 по травень 1996 рр. - прем'єр-міністр України.

Брав участь у президентських виборах 1999 року, отримавши у першому турі 2 138 356 голосів виборців (8,13% від загальної кількості). У фінальній частині президентської кампанії, в листопаді 1999-го, указом президента Леоніда Кучми, повторно балотувалося на пост глави держави, Марчук був призначений секретарем Ради нацбезпеки і оборони України.

З червня 2003 по вересень 2004 рр. обіймав пост міністра оборони України, на якому після ініційованої Кучмою відставки його змінив генерал Олександр Кузьмук.

Двічі обирався народним депутатом України - в 1995 і 1998 рр. У Верховній Раді II скликання очолював фракцію Соціально-ринковий вибір. У III скликанні очолював фракцію СДПУ(о), потім входив до групи Незалежні. Був членом комітету ВР з питань оборони і державної безпеки, головою комітету з питань соціальної політики та праці.

У грудні 2004-го, після відставки з посади глави оборонного відомства, Марчук очолив Партію Свободи. Партія брала участь у парламентських виборах 2006 року в складі блоку 'Євген Марчук - 'Єдність', який набрав всього 17 тисяч голосів виборців (0,06%) і зайняв 37-е місце з 45-и можливих.

19 травня 2008-го указом глави держави Віктора Ющенка призначений позавідомчим радником президента України. Звільнений указом його наступника Віктора Януковича в березні 2010 року.

У грудні 2014 р. очолив міжнародний секретаріат з безпеки та громадського співробітництва між Україною та НАТО.

У травні 2015 р. президент України Петро Порошенко призначив Марчука представником України в робочій підгрупі з безпеки Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації в Донбасі.

22 листопада 2018 року президент Петро Порошенко призначив Євгена Марчука представником України у трьохсторонній контактній групі в Мінську з врегулювання ситуації в Донбасі.

19 травня 2019 року президент Петро Порошенко своїм розпорядженням звільнив Марчука від виконання обов'язків представляти Україну в Тристоронню контактну групу.

Погляди і оцінки. Марчука відносять до маєтків і зубрів українського політикуму, вважають знавцем інтриг і політичного закулісся.

З посади прем'єр-міністра, як це траплялося за президентства Кучми, був знятий за 'формування власного політичного іміджу'.

Знавці українського 'мистецтва можливого' пам'ятають Є. Марчука як одного з учасників 'канівської четвірки'. До неї також входили Олександр Мороз, Володимир Олійник і Олександр Ткаченко. На президентських виборах 1999-го ці політики поставили за мету не допустити повторного приходу до влади Кучми, висунувши єдиного кандидата. Але в найгірших традиціях української політики в самий відповідальний момент порушилися горщики і пішли на перший тур самостійно. В результаті українцям довелося вибирати між вже достатньо надокучливим Кучмою і комуністом Петром Симоненко. Тоді деякі спостерігачі в розпаді 'канівської четвірки' побачили руку 'Данилича'. Недвозначно було сприйнято і призначення Марчука відразу після першого туру виборів секретарем РНБОУ.

Після поразки на виборах-2006 Марчук перебував на відстані від активного політичного життя. Лише іноді коментував ті або інші резонансні події.

За кілька місяців до призначення радником президента, у лютому 2008-го, увійшов до складу Ради старійшин. Його, щоб 'забезпечити демократичний розвиток держави, зберегти позитивні традиції', створив перший український президент Леонід Кравчук, запросивши відомих, але 'забуті' - Вітольда Фокіна, Валерія Пустовойт